ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №809/990/18
адміністративне провадження №К/9901/455/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 (суддя Кафарський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Багрій В.М., Ніколін В.В.) у справі № 809/990/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 60696-13 та 60698-13 від 31 травня 2017 року, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 23536,24 грн та 847,47 грн відповідно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у позивача обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, в результаті чого протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями від 31.05.2017 року за № 59862-13 визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 847,47 грн. та за № 59864-13 визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 23536,24 грн. Також посилався на обчислення сум податку на об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у його власності, за 2016 рік, на підставі рішень рад, прийнятих з порушенням порядку їх оприлюднення та принципу стабільності, закріплених нормами податкового законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністартивного суду від 27.07.2018 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 60696-13 та № 60698-13 від 31.05.2017.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що положення статті 266 Податкового кодексу України, в даному випадку, підлягають застосуванню контролюючим органом при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік, оскільки не можуть мати зворотної дії в часі, а позивачу застосовані вказані положення за податковий період 2016 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 60698-13 від 31 травня 2017 року та прийнято нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено повністю. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, якою задоволено позов, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує, на відсутність підстав застосування до об`єктів нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, адже вказана норма застосовується виключно до промислових підприємств, які мають статус юридичних осіб.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: - 1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, смт. Лисець, вул. Чорновола, 22, що підтверджується договором купівлі-продажу виробничого цеху від 16 листопада 2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №17919783 від 28 лютого 2008 року; - 1/3 частки відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за індексним номером 25119284 від 04 серпня 2014 року.
Згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області визначено ОСОБА_1 за податковий період 2016 рік суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 847,47 грн згідно податкового повідомлення рішення форми "Ф" від 31 травня 2017 року за №60698-13(а.с.11) та в сумі 23 536,24 грн відповідно до податкового повідомлення рішення форми "Ф" від 31 травня 2017 року за №60696-13.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.