Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 130/1156/18
провадження № 51-3199 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Кишакевича Л.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Кучера В.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Кучера В.М. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020130000129, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комсомольське м. Воркута Республіка Комі Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Російської Федерації, уродженця с. Мала Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина Російської Федерації, уродженця с. Комсомольське м. Воркута Республіка Комі Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2018 року засуджено:
- ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
- ОСОБА_2 за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
- ОСОБА_3 за ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постановлено рахувати з моменту їх затримання, зараховано у строк відбування покарання період їх попереднього ув`язнення.
Вирішено цивільні позови, а також питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що 22 лютого 2018 року близько 19:45 годин, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебували в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 36 по вулиці Одеська в м. Жмеринці Вінницької області, використовуючи малозначний привід у вигляді образи на працівників служби таксі, у зв`язку з виниклим між ними конфліктом, грубо порушуючи громадський порядок, усвідомлюючи публічний характер власних діянь, виражаючи свою зневагу до існуючих в суспільстві норм поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, не будучи раніше знайомим з ОСОБА_4, який в якості водія таксі, на автомобілі Opel Omega, д.н.з. НОМЕР_1, доставив вищевказаних громадян до місця їх проживання ( АДРЕСА_1, де вони, на території домогосподарства взяли предмети побутово-господарського призначення, а саме: ОСОБА_1 - кухонний ніж, ОСОБА_3 - сокиру, ОСОБА_2 - металевий совок, та з даними предметами повернулись на вулицю до ОСОБА_4, з метою вчинення хуліганських дій.
В цей час, до місця події на автомобілі ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 приїхали ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 умисно наніс один удар кухонним ножем в ділянку живота ОСОБА_4, чим спричинив йому тяжке тілесне ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння. Після завдання удару ножем ОСОБА_4, побоюючись за його життя та здоров`я, на його захист стали ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які втрутились в конфлікт з метою припинення хуліганський дій обвинувачених.
Потім, ОСОБА_1, тим же ножем наніс один удар в область правого стегна ОСОБА_5, заподіявши йому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
В свою чергу, ОСОБА_2 намагався нанести удар металевим совком в область голови ОСОБА_5, але той прикрився руками, внаслідок удару було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після цього, ОСОБА_2 намагався нанести удар металевим совком в область голови ОСОБА_4, але той схопив його рукою, намагаючись забрати, не зважаючи на це, все ж отримав металевим совком удар в область голови, що заподіяло йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
ОСОБА_3 намагався нанести удар сокирою в область голови ОСОБА_5, створивши при цьому реальну загрозу для життя та здоров`я останнього, але той від даного удару ухилився.
В той час, коли ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вчинили спротив хуліганським діям та почали відступати, відтягуючи в сторону пораненого ОСОБА_4, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до автомобілів Opel Omega д.н.з. НОМЕР_1 та ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 і разом, з хуліганських спонукань, умисно почали вчиняти дії спрямовані на їх пошкодження. Зокрема, ОСОБА_1 наносив удари ногами в область заднього лівого крила автомобіля Opel Omega, ОСОБА_2 наніс один удар металевим совком по вітровому склі автомобіля ВАЗ 2107, а ОСОБА_3 наносив удари сокирою та кулаками по вітровому склі, склі передніх лівих дверей, корпусу лівого дзеркала, склі задніх дверей автомобіля Opel Omega.В результаті пошкодження автомобілів ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі просить скасувати постановлені щодо засуджених судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме:
- розглянув кримінальне провадження у порядку ч.3 ст.349 КПК України, проте не з`ясував чи правильно обвинувачені розуміють наслідки застосування даної норми та не переконався у добровільності їх позицій;
- всупереч ст.370 КПК України, не вмотивував рішення в частині визначення розміру моральної шкоди.
Крім того, вважає, що призначене засудженим покарання є явно несправедливим через суворість, адже суд не повною мірою врахував дані про їх особи та ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також не мотивував висновку про неможливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства.
В свою чергу, апеляційний суд допущені порушення залишив поза увагою, ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України через невмотивованість.
Прокурор у поданій касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд, розглянув кримінальне провадження у порядку ч. 3 ст.349 КПК України, однак не з`ясував чи правильно обвинувачені розуміють наслідки застосування даної норми, чим порушив їх право на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник вимоги касаційних скарг підтримав та просив задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів скарг сторін захисту та обвинувачення, просив залишити їх без задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст.433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Касаційні доводи сторін захисту та обвинувачення про те, що місцевий суд розглянув кримінальне провадження у порядку ч.3 ст.349 КПК України, однак не з`ясував чи правильно обвинувачені розуміють наслідки застосування даної норми та не переконався у добровільності їх позицій, є неприйнятними з огляду на таке.
Приписами ч. 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Варто зауважити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.