Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 589/1853/18
провадження № 51-114км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Шевченко Г.С.,
захисника Матеко Л.А. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Пашкіна С.В., захисника Матеко Л.А. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 25 вересня 2009 року Красноградським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 263 та ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 4 роки,
засудженого за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 рокуОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є у його власності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість судових витрат на проведення експертиз у розмірі 429 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Строк покарання визначено обчислювати з 01 квітня 2018 року.
Згідно з вироком ОСОБА_1 01 квітня 2018 року, близько 07:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через незамкнені двері проник до будинку АДРЕСА_2 та, діючи умисно, погрожуючи застосувати щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 насильство, яке небезпечне для життя і здоров`я, що виразилося у погрозах задушити, вимагав віддати йому мобільний телефон і ноутбук, які були в кімнаті. Неповнолітній ОСОБА_2, реально сприйнявши погрози застосування фізичної сили, побоюючись за своє життя і здоров`я, не став чинити опору ОСОБА_1 та віддав йому майно, а саме: мобільний телефон марки "S-Tell M540", який був чохлі-книжці; ноутбук "Lenovo B570e" та рюкзак. Після цього ОСОБА_1 із вказаним майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 6223,18 грн.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року залишив без зміни, а апеляційні скарги прокурора Сегиди С.М. та захисника Матеко Л.А. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор просить вирок Глухівського місьрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 рокускасувати у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Істотними порушеннями, на думку прокурора, є недотримання судами загальних засад кримінального судочинства, зокрема місцевий суд під час ухвалення вироку не дотримався положень статей 370, 374 КПК, а апеляційний суд під час постановлення ухвали положень статей 370, 419 КПК.
Зокрема суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки потерпілий не чинив опору, нападу не було, обвинувачений не вчиняв будь яких активних дій, не показував жестами і не демонстрував небезпечних предметів, не вживав заходів, які би могли викликати у потерпілого побоювання за своє життя чи здоров`я.
Фактичні дані у вироку та надані в судовому засіданні показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 мають розбіжність, зокрема потерпілий показав, що засуджений пригрозив його придушити, а не задушити як зазначено у вироку. Вказане свідчить, що потерпілий не сприймав реально погрози ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повторно не викликав неповнолітнього свідка для допиту з метою уточнення фактичних обставин кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі захисник Матеко Л.А. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині неправильної кваліфікацій дій засудженого за ч. 3 ст. 187 КК та істотним порушенням кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, який усупереч положенням ст. 419 КПК не навів мотивів, з яких відхилив апеляційну скаргу захисника. Під час розгляду справи місцевим судом не було дотримано положень статей 370 та 374 КК.
Зазначає, що кваліфікація дій засудженого є неправильною, оскільки погрози ОСОБА_1 щодо потерпілого не були реальними і не сприймалися останнім, такими, що могли бути реалізовані.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на доводи, аналогічні доводам його захисника, просить скасувати судові рішення у справі, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Матеко Л.А. у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу його захисника і просив їх задовольнити.
Прокурор Шевченко Г.С. касаційні скарги підтримала частково, просила ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, позицію прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника Матеко Л.А., засудженого ОСОБА_1, прокурора Пашкіна С.В. не підлягають задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).