1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 766/2353/16-ц

провадження № 61-32437св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав Валентина Геронтіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року у складі судді Майдан С. І.

та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бугрика В. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. (далі - приватний нотаріус Херсонського МНО), Товариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (далі - ТОВ "Південенерго"), про визнання іпотечного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"

(далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк",

і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 58 823 дол. США зі сплатою

12 % річних на строк до 13 квітня 2016 року.

З метою забезпечення умов кредитного договору між АКБ "Укрсоцбанк"

і ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено іпотечний договір та додатковий договір до нього, відповідно до умов яких остання передала в іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом однокімнатну квартиру, АДРЕСА_1, двокімнатну квартиру, АДРЕСА_2, та дворівневу трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Вказувала, що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки лише у 2008 році згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тому при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання вказаних правочинів недійсними.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати іпотечний договір

від 14 квітня 2006 року та додатковий договір до нього від 28 вересня

2006 року, що укладені між АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1, недійсними; зняти заборону відчуження на квартири № 40, 43,

АДРЕСА_2 ; виключити записи про обтяження майнових прав на вищевказані незакінчені будівництвом квартири з Державного реєстру іпотек.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня

2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для їх задоволення, оскільки позивачем не доведені обставини порушення її прав та інтересів. Місцевий суд зазначив, що він не вбачає порушення банком вимог закону при обиранні в якості забезпечення майнові права на незакінчені будівництвом квартири.

Посилання позивача на ту обставину, що на момент укладення іпотечного договору, банк не мав права в якості забезпечення обирати майнові права на незакінчені будівництвом квартири, суперечить статті 5 Закону

України "Про іпотеку". Право на об`єкт незавершеного будівництва має бути зареєстроване в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, він відноситься до нерухомих речей, а тому може бути предметом іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач у позовній заяві вказувала, що договір про часткову участь у будівництві, укладений між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (далі - ТОВ "Південенерго") розірвано і власником трикімнатної квартири АДРЕСА_3 стала ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки та додаткового договору до нього, позивач не зазначила за захистом яких порушених, невизнанних або оспорюваних прав пов`язано її звернення до суду, обмежившись лише посиланням у позовній заяві на порушення вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку", яка не визначала майнові права предметом іпотеки на час їх передачі.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачка не є власником квартир, з яких просить зняти заборону відчуження (протилежного не встановлено), апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки вона не довела обставин порушення її прав та інтересів укладеним договором іпотеки, стороною якого вона є.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є стороною оспорюваних договору іпотеки до додаткового договору до нього, тому має право визнавати їх недійсними, оскільки вони суперечить вимогам закону. Проте суди безпідставно відмовили у задоволенні позову з тих підстав, що права ОСОБА_1 не порушені та не підлягають захисту у судовому порядку.

Факт розірвання укладеного між ТОВ "Південенерго" і ОСОБА_1 договору про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року, який не є предметом розгляду у цій справі, не позбавляє останню права на звернення до суду за захистом порушених прав внаслідок укладення з порушенням вимог закону договору іпотеки.

Разом з тим, зібраними у справі доказами та нормами матеріального права підтверджено обставини, що спірний договір іпотеки та додатковий договір до нього є недійсними в силу вимог закону. На час укладення спірних правочинів майнові права не могли бути предметом іпотеки. Іпотечний договір та додатковий договір до нього суперечать статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

18 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 січня 2006 року між ОСОБА_1 і

ТОВ "Південенерго" укладено договір про часткову участь у будівництві, предметом якого є фінансування будівництва квартир АДРЕСА_1 (пункт 2.1.4).

Додатковою угодою від 21 серпня 2006 року пункт 2.1.4 договору про часткову участь у будівництві викладено в новій редакції, відповідно до якої предметом вищевказаного правочину є квартира АДРЕСА_3 .

Між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", і ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 58 823 дол. США зі сплатою 12 % річних на строк до 13 квітня 2016 року.

З метою забезпечення умов кредитного договору між АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 14 квітня 2006 року укладено іпотечний договір та додатковий договір до нього, відповідно до яких остання передала в іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом однокімнатну квартиру, АДРЕСА_1, та двокімнатну квартиру, АДРЕСА_2, та дворівневу трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Суди також встановили, що договір про часткову участь у будівництві, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Південенерго", було розірвано та власником квартири АДРЕСА_3 стала ОСОБА_2 .

Згідно з актом приймання-передачі від 30 грудня 2007 року

ТОВ "Південенерго" побудувало, а Управління Служби безпеки України в Херсонській області прийняло закінченим будівництвом квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до акта приймання-передачі від 16 липня 2008 року

ТОВ "Південенерго" побудувало, а ОСОБА_4 прийняв закінченим будівництвом квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту