Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 295/4116/18
провадження № 61-480св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2018 року у складі судді Ведмідь Н. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - ДП МВС України "Інформ-Ресурси") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначав, що він працював на посаді директора Житомирської філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси". Наказом № 011-ОС від 10 лютого 2016 року його звільнено з роботи за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. На день його звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена йому заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн 45 коп., що підтверджується рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 09 червня 2017 у справі № 295/462/17. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2017 року у справі № 295/10382/17 на його користь стягнуто з ДП МВС України "Інформ-Ресурси" середній заробітку за час затримки заробітної плати за період з 27 травня 2017 року по 04 вересня 2017 року в сумі 32 269 грн 40 коп. Разом з тим, відповідач виконав свій обов`язок із виплати заробітної плати лише 03 жовтня 2017 року. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 05 вересня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 13 761 грн 95 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду мотивовано тим, що з позовом ОСОБА_1 звернувся 05 квітня 2018 року, тоді як перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку почався з 04 жовтня 2017 року (з наступного дня після виплати заборгованості із заробітної плати) та сплив через три місяці - 04 січня 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та врахувавши висновки Конституційного Суду України викладені в рішенні у справі № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач пропустив строк без поважних причин, визначений статтею 233 КЗпП України, для звернення в суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та позивач не звертався до суду з заявою про поновлення такого строку.Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня заява ДП МВС України "Інформ-Ресурси" про застосування позовної давності, подана відповідно до вимог ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України 06 квітня 2016 року № 6-409цс16.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач продовжував з ним розрахунок до 10 квітня 2018 року, при перерахуванні коштів на його рахунок не було вказано їх цільове призначення, а тому не можна вважати, що роботодавець розрахувався з ним у жовтні 2017 року. Крім того, суд не застосував положення частини третьої статті 267 ЦК України, за змістом якої позовна давність застосовується судом за заявою сторони. У цій справі суд застосував позовну давність без відповідної заяви відповідача про це, а посилання відповідача у відзиві на сплив строку позовної давності не є заявою у розумінні частини третьої статті 267 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Житомирської філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та наказом № 011-ос від 10 лютого 2016 року його звільнено 10 лютого 2016 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
У день звільнення роботодавець з ним не розрахувався.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року стягнуто із ДП МВС України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн 45 коп. без вирахуванням податків та обов`язкових платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 11 лютого 2016 року по 26 травня 2017 року в сумі 77 832 грн 72 коп. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2017 року стягнуто із ДП МВС України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку із заробітної плати за період з 27 травня 2017 року по 04 вересня 2017 року в сумі 32 269 грн 40 коп.
У цьому позові ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05 вересня 2017 року (до 04 вересня 2017 року стягнуто рішенням суду від 20 листопада 2017 року) по 03 жовтня 2017 року (дата сплати заробітної плати).
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.