Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 199/3429/18
провадження № 61-95св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на утримання дитини та стягнення аліментів за минулий період.
В обґрунтування позову зазначала, що з 08 жовтня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року шлюб між ними розірвано, разом вони не проживають, а дитина знаходиться на її утриманні, свої батьківські обов`язки щодо утримання своєї дитини відповідач не виконує. Також дитина перебуває на обліку у лікаря отоларинголога з діагнозом хронічного гаймориту та потребує щорічного оздоровлення. Вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача раніше, проте відповідач від сплати аліментів та батьківських обов`язків ухиляється.
Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 4 500 грн до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати на оздоровлення дитини в розмірі 10 тис. грн, а також аліменти на утримання неповнолітньої дитини за минулий час у розмірі 18 154 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року (у складі судді Скрипник О. Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оздоровлення неповнолітньої дитини у розмірі 2 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що, враховуючи те, що відповідач є приватним підприємцем офіційно зареєстрованим, з нього на корить позивача слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також судом встановлено, що дитина потребує щорічного оздоровлення, проте позивач сплатити поїздку не взмозі у зв`язку з матеріальним станом. Таким, чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оздоровлення неповнолітньої дитини, у розмірі 2 тис. грн. Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. Так як позивач не довела та не надала докази того, що вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача за минулий час, натомість відповідач надав докази, що він надав допомогу дитині, суд вважає, що в стягненні аліментів за минулий час слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 2 тис. грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 21 травня 2018 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 має нерегулярний, мінливий дохід, тому відповідно до вимог частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Суд першої інстанції зазначені обставини справи щодо матеріального стану сторін та вимоги закону не врахував, помилково дійшов висновку щодо можливості сплати відповідачем аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, тому рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих аліментів. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суд не дослідив належні докази та у повній мірі не з`ясував обставини, що мають істотні значення для справи, мають неконкретний та загальний характер. Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на недоведеність потреби дочки у додаткових витратах суперечать наявним у матеріалах справи доказам. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд мав врахувати відсутність у нього регулярного доходу та стан його здоров`я, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати рішення апеляційного суду та задовольнити її позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що не вона повинна довести, що відповідач не утримує дитину, а відповідач повинен доводити, що він вживав заходи для одержання аліментів. Відповідач є приватним підприємцем та може сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж стягнув суд. Суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення коштів на оздоровлення дитини та стягнення аліментів за попередній період.
(2) Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивач не надала докази щодо витрат на дитину, її потребу в оздоровленні та вжиття заходів щодо одержання аліментів за минулий період.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, щоз 08 жовтня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року розірвано.
Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 13 березня 2007 року видане Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровській області, актовий запис № 354 сторони у справі є батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.