Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/8249/17
провадження № 61-37508св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 травня 2018 року у складі суддів: Рейнарт І. М., Болотова Є. В., Кирилюк Г. М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи - регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
Позов мотивовано тим, що вона та ОСОБА_3 з 26 грудня 1997 року до 08 липня 2016 року перебували у шлюбі.
За час шлюбу ними як подружжям було набуто майно, серед якого автомобіль КІА Sоrеnto, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ім`я відповідача.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 без її згоди, як співвласника майна, відчужив автомобіль.
Вважає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу, а розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.
На підставі викладеного просила суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля КІА Sоrеnto, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10 березня 2017 року, недійсним та стягнути на її користь із ОСОБА_3 судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля КІА Sоrеnto, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2, укладений 10 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сервісному центрі 8045 РСЦ МВС у м. Києві за № 8045/2017/364111.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 640,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль КІА Sоrеnto, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, вважається спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3, був відчужений одним із співвласників без згоди іншого, а тому такий правочин на підставі частини другої статті 65 СК України, є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 08 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні правові підстави передбачені частиною другою статті 65 СК України для визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, оскільки на час укладення договору ОСОБА_4 не знала і не могла знати, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, і що ОСОБА_5 , як співвласник майна не надавала згоду на його відчуження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував при розгляді справи норми матеріального права; висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1997 року, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року шлюб розірвано.
У період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як подружжям, набуто майно, у тому числі автомобіль КІА Sоrеnto, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ім`я відповідача.
10 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сервісному центрі 8045 РСЦ МВС у м. Києві за № 8045/2017/364111 укладено договору купівлі-продажу автомобіля.
ОСОБА_5 , як співвласник автомобіля, не надавала згоду на його відчуження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.