ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №675/2290/17
провадження №К/9901/59070/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправним рішення, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року (суддя Король О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (судді Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.)
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" та з врахуванням заяви від 08 січня 2018 року просив визнати протиправним рішення профілактичної комісії від 24 листопада 2017 року та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що внаслідок словесної перепалки під час перебування в Хмельницькому СІЗО 16 травня 2016 року його поставили на профілактичний облік як особу, схильну до нападу. Відповідне рішення було прийнято 17 травня 2016 року, але як зазначив позивач, жодних обґрунтованих підстав для цього не було. Позивач вважає такі дії працівників установи виконання покарань свавіллям. Відповідач мав підстави переглянути зазначене рішення, натомість 24 листопада 2017 року (протокольним рішенням) продовжив строк його (позивача) перебування на оперативно-профілактичному обліку.
3. Позивач вважає, що розгляд вказаного питання відбувся формально, без дослідження матеріалів профілактичного обліку. Наголосив, що такі дії здійснюються упереджено з метою погіршення умов відбування ним покарання. У цьому зв`язку зазначив, що після прибуття до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" до нього почали застосовувати обмеження і заходи суворого режиму. Зокрема незаконно використовують наручники при виведенні з камери в положенні "руки перед собою".
4. Позивач вважає, що такий спосіб застосування наручників є неправомірним, не відповідає вимогам Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 (далі - Правила; чинній на дату звернення до суду). Крім того, застосування наручників у положенні "руки перед собою" ускладнює перенесення речей до іншої камери, створює фізичні незручності і така процедура є принизливою. Перенесення в такий спосіб предметів, особливо важких і габаритних, є неприродною з огляду на фізіологію людини. Це своєю чергою негативно впливає на стан здоров`я.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
5. ОСОБА_1 відбуває покарання (довічне позбавлення волі) в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".
6. Профілактична комісія Хмельницького СІЗО з метою посилення нагляду прийняла рішення поставити на профілактичний облік засудженого ОСОБА_1, засудженого до довічного позбавлення волі, як схильного до нападу, що зафіксовано у протоколі № 15 від 17 травня 2016 року, витяг якого знаходиться в матеріалах справи.
7. На підставі матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 № 2-К-15 суд першої інстанції встановив, що рапортом від 16 травня 2016 року старший лейтенант внутрішньої служби доповів начальнику Хмельницького СІЗО про неправомірну поведінку вказаного засудженого. Зокрема повідомив, що 16 травня 2016 року приблизно о 14:10 год. ОСОБА_1 вступив з ним в словесну перепалку, принижуючи його людську гідність, з використанням ненормативної лексики та погрожував фізичною розправою при першій нагоді як йому, так і членам його сім`ї.
8. За рапортом, ОСОБА_1 на зауваження з приводу такої поведінки не реагував, також нецензурно висловлювався до капітана внутрішньої служби ОСОБА_2., погрожував йому розправою при першій нагоді та намагався розірвати наручники.
9. Аналогічні обставини виклав капітан внутрішньої служби ОСОБА_2. у рапорті начальнику Хмельницького СІЗО від 16 травня 2016 року.
10. ОСОБА_1 категорично відмовився надати письмові пояснення з приводу зазначених подій, про що оформлено відповідний акт від 16 травня 2016 року, підписувати який засуджений теж відмовився.
11. За вказаним фактом поведінки засудженого проведено також службове розслідування, за результатами якого складно висновок, затверджений начальником Хмельницького СІЗО від 23 травня 2016 року.
12. За порушення встановлених режимних вимог засудженого ОСОБА_1, притягнули до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани постановою від 25 травня 2016 року.
13. Суди попередніх інстанцій констатували, що протокольне рішення Хмельницького СІЗО № 15 від 17 травня 2016 року, яким засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 взято на профілактичний облік як схильного до нападу, є чинним та не оскаржувалося.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
14. Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 15 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
15. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що при прийнятті рішення про продовження перебування засудженого ОСОБА_1 на оперативно-профілактичному обліку як схильного до нападу на представників адміністрації, захоплення заручників, відповідач діяв правомірно.
17. На думку судів, немає підстав вважати, що відповідач не дотримується порядку застосування до позивача наручників.
18. Відтак суди дійшли висновку, що за відсутності протиправних дій відповідача, підстав для відшкодування моральної шкоди теж немає.
V. Касаційне оскарження
19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, не передаючи справи на новий розгляд.
20. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не взяли до уваги положень пункту 1 розділу ХІХ Правил, тож не з`ясували причин відсутності в особовій справі позивача (на чому він наполягав) довідки-орієнтування чи інших письмових доказів, у яких було б зазначено про підстави і строк перебування засудженого на профілактичному обліку. Окрім того, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, мали б взяти до уваги також вимоги статті 53 Європейських пенітенціарних правил і через призму цих положень та у зіставленні з положеннями пункту 1 розділу ХІХ Правил надати оцінку діям і рішенню відповідача щодо взяття позивача на профілактичний облік.
21. ОСОБА_1 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій поверхово дослідили обставини цієї справи, в їхніх рішеннях немає мотивів щодо правомірності рішення про постановлення на оперативно-профілактичний облік в аспекті наявності фактичних, об`єктивних підстав для такого рішення.
22. Зауважив також, що не надано належної правової оцінки діям відповідача щодо застосування наручників, водночас висновок судів про недоведеність позивачем таких звинувачень ґрунтується на помилковому застосуванні процесуальних норм, зокрема щодо обов`язку доведення правомірності своїх рішень/дій в адміністративному судочинстві.