ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №640/5486/19
адміністративне провадження №К/9901/36601/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року (прийняту у складі головуючого судді - Амельохіна В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №640/5486/19 (головуючий - Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У квітні 2019 року громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просив визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо внесення подання про позбавлення позивача статусу біженця та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 28.03.2019 №101-19 про позбавлення позивача статусу біженця.
2. В обґрунтування позову вказує, що Державною міграційною службою України протиправно прийнято оскаржуване рішення за відсутності правових підстав, а Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області протиправно внесено подання про позбавлення позивача статусу біженця.
Позивач зазначає, що до кримінальної відповідальності на території України не притягався, підозри у вчиненні будь-якого злочину йому на території України оголошено не було, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення Державної міграційної служби щодо позбавлення позивача статусу біженця.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (м. Київ, 02152, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) щодо внесення подання від 27.03.2019 про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) від 28.03.2019 №101-19 про позбавлення статусу біженця.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте на підставі клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24.12.2017 №14/3/2-27529; подання Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 23.03.2018 та подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 №664/01/40-2019 про позбавлення статусу біженця. Разом з тим, перелічені документи не є доказами, які підтверджують, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, а надані документи лише повідомляють про знаходження позивача у міжнародному розшуку.
5. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не свідчить про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
6. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що ДМС України до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця звертався із відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо позивача.
7. Судами встановлено, що до матеріалів адміністративної справи №640/5486/19 після прийняття судового рішення від 26.12.2018 у справі №826/8764/18 було додано лише лист ДМС України від 27.03.2019 №8.5-2422/2-19 про проведення процедурних заходів щодо позбавлення позивача статусу біженця, яким надіслано подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 №664/01/40-2019 та подання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо внесення подання від 27.03.2019 про позбавлення позивача статусу біженця. При цьому ДМС України рішення від 28.03.2019 №101-19 прийнято на тій самій підставі, що й рішення від 20.04.2018 №135-18 про позбавлення статусу біженця, однак, в даному випадку без проведення процедури щодо позбавлення особи статусу біженця та, як і раніше, за відсутності будь-яких доказів, які свідчать про те, що позивач займається діяльністю, яка становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
8. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області суди виходили з того, що обставини, покладенні в обґрунтування наявності підстав для позбавлення позивача статусу біженця в оскаржуваному рішенні, були відомі відповідачам ще на момент винесення рішення ДМС України від 20.04.2018 №135-18 про позбавлення статусу біженця, фактично досліджувались судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №826/8764/18 та були визнані такими, що належними та допустимими доказами не підтвердженні.
9. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не було дотримано процедури внесення подання про позбавлення позивача статусу біженця, оскільки позивача не було повідомлено у письмовий формі про наявність підстав для втрати чи позбавлення його статусу біженця; не було повідомлено позивача, що він має право брати участь у розгляді матеріалів шляхом надання відповідних пояснень (усних чи письмових) та надання матеріалів, які можуть мати суттєве значення при прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду подання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 27.12.2019 відповідачем (касатор) подано касаційну скаргу.
У касаційній скарзі представник позивача просить:
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (ст. 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"), процесуального права (ст.ст. 6,77,90 та 242 КАС України та без врахування обставин, що мали значення для вірного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
12. Вказує, що судами не враховано, що відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення, зокрема, про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і не наділено повноваженнями перевіряти достовірність інформації, наданої уповноваженим органом - поліцією.
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Ухвалою Верховного Суду від 02.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №640/5486/19.
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2019 для розгляду справи №640/5486/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.
16. Ухвалою судді Верховного Суду від 14.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
IІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням ДМС України про позбавлення позивача статусу біженця від 20.04.2018 №135-18 відповідно до частин п`ятої та чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та підпункту "б" пункту 7.7 розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07 вересня 2011 року №649, прийнято рішення про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку із тим, що він займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
18. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.
19. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі №826/8764/18 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України про позбавлення статусу біженця від 20.04.2018 №135-18.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018р. скасовано в частині стягнення на користь Громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 залишено без змін.
20. Рішенням ДМС України про позбавлення позивача статусу біженця від 28.03.2019 №101-19 відповідно до частин п`ятої та чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та підпункту "б" пункту 7.7 розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 №649, прийнято рішення про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку із тим, що він займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
21. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що процедура позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця ініційовано Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у зв`язку з надходженням листа ДМС від 27.03.2019 №8.5-2422/2-19 про проведення процедурних заходів щодо припинення стосовно вказаної особи статусу біженця, яким надіслано подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 №664/01/40-2019 щодо позбавлення статусу біженця громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
22. За результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 27.03.2019 та матеріалів справи №2017KYIV0025 було встановлено, що 03.01.2018 на адресу ДМС надійшло клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24.12.2017 №14/3/2-27529 щодо позбавлення статусу біженця громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
23. Позбавлення позивача статусу біженця мотивоване тим, що за результатами розгляду подання Управління від 23.03.2018 та матеріалів справи №2017КYIV0025 встановлено, що позивач згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває у міжнародному розшуку на підставі виявлених фактів організації ним міжнародного наркотрафіку важких наркотиків. При цьому за захистом в Україні позивач звернувся з метою уникнення кримінальної відповідальності, надавши при цьому підроблені документи.
24. Як слідує з надісланих матеріалів ГУБКОЗ СБУ, зазначена діяльність позивача може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України.
25. У результаті аналізу витягів з обліків Генерального секретаріату Інтерполу ДМС України встановлено, що підставою для оголошення Республікою Білорусь позивача у міжнародний розшук з 2014 року стало обвинувачення його у здійсненні злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотиків, а саме: у 2009 році позивач зі співучасниками став членом організованої групи, яка входила до складу міжнародної організованої злочинної групи, створеної у 2008 році для отримання прибутку від незаконного обігу наркотиків в Росії, Таджикистані, Казахстані та Білорусі.
26. З 26.04.2010 до 02.05.2010 позивач та його співучасники закупили в Росії особливо небезпечний наркотик - героїн з наміром транспортувати, зберігати та перепродавати його в Білорусі незаконно. Так, у квітні 2010 року позивач організував покупку не менше 46 кг героїну в Росії (Омськ), але його співучасникам не вдалося транспортувати наркотики до Білорусі, оскільки вони були затримані російською міліцією 27.04.2010 та 46 673,5 г героїну вилучено.
27. У серпні 2010 року позивач також організував покупку не менше 27,5 кг героїну в Росії (м. Перм) для транспортування наркотиків до Білорусі автотранспортом для перепродажу, але 08.09.2010 білоруська міліція зупинила машину на шосе у Вітебській області (Республіка Білорусь) та вилучила 27 775,3 г героїну.
28. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
29. Конституція України.
29.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
30.1. Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
30.2. Частиною сьомою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що підставою для подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади.
30.3. Згідно частини восьмої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за наявності підстав, зазначених у частинах першій, п`ятій та шостій цієї статті, вносять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за власною ініціативою.