ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №822/2733/17
адміністративне провадження №К/9901/50044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палас" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (суддя Шевчук О.П.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (судді Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі № 822/2733/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палас" до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_1, про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Палас" (далі - ТОВ "Гранд-Палас") звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Другий відділ ДВС м. Хмельницький, відповідач), третя особа - ОСОБА_1, про скасування постанови ВП № 48461910 від 28 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 28 березня 2016 державний виконавець Другого відділу ДВС м. Хмельницький Рибчук О.І. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Вказана постанова винесена в межах виконавчого провадження ВП № 48461910 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на двокімнатну квартиру № 76 загальною площею 67,25 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_3 . Порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваною постановою головного державного виконавця ТОВ "Гранд-Палас" обґрунтовує тим, що 13 вересня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області відкрито провадження у справі № 686/17394/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Гранд-Палас", третя особа - Другий відділ ДВС м. Хмельницький, про стягнення збитків. Підставою для пред`явлення ОСОБА_1 указаного позову стало те, що ТОВ "Гранд-Палас" приховало від останнього факт перебування квартири в іпотеці, що призвело до стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за постановою ВП № 48461910 від 28 березня 2016 року. З огляду на це позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ "Гранд-Палас".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судовими рішеннями у справі № 822/948/16 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу ДВС м. Хмельницький про скасування постанови ВП № 48461910 від 28 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору, яка є предметом спору в даній справі, підтверджено правомірність оскаржуваної постанови головного державного виконавця Рибчука О.І. Зважаючи на це, суди з посиланням на положення статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшли висновку про те, що державним виконавцем в межах повноважень, наданих йому законом, правомірно вчинено дії по винесенню постанови ВП №48461910 від 28 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Гранд-Палас" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Аргументи скаржника полягають у тому, що підстави оскарження ТОВ "Гранд-Палас" постанови про стягнення виконавчого збору відрізняються від тих, які вказував ОСОБА_1 у справі № 822/948/16. Зокрема, суди попередніх інстанцій не надали оцінку тому, що звернення стягнення на нерухоме майно передбачає вчинення дій, які уповноважений здійснювати тільки державний виконавець, при цьому такі дії не залежать від волі боржника. Відтак, ОСОБА_1 жодним чином не мав можливості добровільно виконати виконавчий напис нотаріуса, оскільки здійснити реалізацію предмета іпотеки з урахуванням приписів Законів України "Про виконавче провадження" і "Про іпотеку" мав виключно державний виконавець. До того ж, державний виконавець не проводив оцінку майна, яка підлягає реалізації. На думку скаржника, вказані обставини призвели до помилкового встановлення судами першої та апеляційної інстанцій характеру спірних правовідносин, ототожнення спірної ситуації із невиконанням боржником рішення майнового характеру та, як наслідок, невірного застосування норм законодавства, оскільки в даному випадку виконавчий збір міг бути стягнутий лише у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 10 відсотків його вартості.
Ухвалою від 19 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу начальник Другого відділу ДВС м. Хмельницький просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Гранд-Палас" відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не подавав до відділу ДВС будь-яких скарг щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
06 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 06 червня 2019 року № 639/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 13 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
02 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №07/68-609-4 від 02 квітня 2007 року на суму 138 610,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 20 березня 2022 року.
У якості забезпечення кредитного договору 02 квітня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, який зареєстровано в реєстрі за № 1414.
Додатковим договором від 25 жовтня 2007 року, який зареєстровано у реєстрі за № 1749 до основного договору між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2 у якості забезпечення основного зобов`язання за кредитним договором № 07/68-609-4 від 02 квітня 2007 року, передано нерухоме майно: двокімнатну квартиру № 76 площею 67.25 кв.м у житловому будинку номер АДРЕСА_3 , яка знаходиться на стадії будівництва згідно з договором на дольову участь у будівництві житла, укладеним 12 січня 2006 року між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест".
Однак, унаслідок несплати ОСОБА_2 пайових внесків за вказану квартиру, право власності не неї залишилось за ТОВ "Гранд-Палас", яке є правонаступником ТОВ "Хмельницькбудінвест".
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2014 року у справі № 686/20945/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 червня 2014 року, визнано недійсним іпотечний договір № 1414, укладений 02 квітня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2 .
На підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року № 1546, укладеного між ТОВ "Гранд-Палас" і ОСОБА_1, останній набув право власності на квартиру № 76 у житловому будинку номер АДРЕСА_3 .
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 січня 2015 року у справі № 6-29293св14 скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 червня 2014 року, а іпотечний договір № 1414, укладений 02 квітня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2, залишено чинним.
04 серпня 2015 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимир Іванович здійснив виконавчий напис № 1070 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 з метою задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на загальну суму 54 389,13 доларів США, що становить 1 150 511,21 грн.
На виконання виконавчого напису нотаріуса державний виконавець Другого міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції 14 серпня 2015 року відкрив виконавче провадження № 48461910 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на двокімнатну квартиру № 76 площею 67.25 кв.м у житловому будинку номер АДРЕСА_3 .
18 березня 2016 року представник ПАТ "Укрсоцбанк" направив лист № 08.206-297/4021 головному державному виконавцю Другого міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції Рибчуку О.І., в якому просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ - виконавчий напис приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка В.І. від 04 серпня 2015 року повернути, у зв`язку із погашенням заборгованості за договором кредиту № 07/68-609-4 від 02 квітня 2007 року в повному обсязі.
28 березня 2016 року державним виконавцем Другого міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції Рибчуком О.І. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 115 051,12 грн.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Положеннями частини третьої статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначалися Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).
За статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Згідно із частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частина третьою статті 27 Закону № 606-XIVвизначено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.