ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №675/354/17
провадження №К/9901/50836/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області ухвалене 27 грудня 2017 року у складі у головуючого судді - Короля О.В., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду прийняту 3 квітня 2018 року складі колегії судді: головуючого судді - Гонтарука В.М., суддів: Граб Л.С., Білої Л.М.,
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" (далі також - відповідач, ДУ "Замкова виправна колонія (№58)"), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову начальника Замкової виправної колонії (№58) від 13 січня 2017 про застосування заходу стягнення у виді поміщення в одиночну камеру строком на 2 місяці;
1.2. стягнути з відповідача на його користь 20 000 гривень моральної шкоди;
1.3. визнати санітарно - гігієнічні, матеріально - побутові та інші умови такими, що принижують гідність людини та порушують право, закріплене статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
1.4. визнати, що поміщення до одиночної камери, коли заздалегідь відомі умови, що принижують гідність людини та порушують право, закріплене статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, злочином проти особи та виявленням неповаги до людської гідності;
1.5. визнати, що обставини, які викладені у заявленій позовній заяві являються ознакою негуманного поводження та неповаги до особистого і сімейного життя засудженого.
2. Позов обґрунтовано тим, що 13 січня 2017 року в його присутності відбулося засідання комісії Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", на якому було розглянуто питання про притягнення його до дисциплінарного стягнення. Причиною для розгляду такого питання послужив рапорт від 06 січня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 під час виходу з камери поводив себе нетактовно та висловлював невдоволення режимом утримання.
2.1. Позивач зазначає, що в частині висловлювань щодо незадовільного режиму утримування не заперечував та вказав причину такого невдоволення, яке полягало в неповазі до особистого та сімейного життя зі сторони адміністрації закладу виконання покарання, оскільки положення частин п?ятої та сьомої статті 110 Кримінально-Виконавчого Кодексу України (далі - КВК України) виконуються неналежним чином.
2.2. Позивач мотивує свої позовні вимоги і тим, що висловлювався щодо порушень прав людини у Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", які також зафіксували представники Секретаріату Уповноваженого з прав людини з представниками громадськості під час моніторингового візиту 16 грудня 2016 року. Позивач звертає увагу, що під час вказаного візиту було зафіксовано факти неналежних умов тримання засуджених у штрафних приміщеннях, порушення температурного режиму та норм житлової площі у приміщеннях для проживання засуджених, а також прав на медичну допомогу, тощо. Також вказує, що результати такого візиту засвідчили необхідність більш детального нормативного врегулювання порядку надання засудженим телефонних розмов.
2.3. ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що для доведення неправдивості інформації викладеної у рапорті запропонував взяти до уваги свідчення співкамерників-засуджених, однак такі доводи не були прийняті. Разом з тим, на думку позивача, стягнення, яке було накладене за результатами зазначеного вище засідання колонії є надто суворим та невмотивованим. Засуджений ОСОБА_1 вважає, що начальник Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" виносячи свою постанову про поміщення його до одиночної камери строком на два місяці допустив недбалість, принизив його гідність з метою помсти та демонстрації власної безкараності. Такі дії з боку адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" порушують права гарантовані Конституцією України, Конвенцією прав людини та основоположних свобод.
2.4. При цьому, позивач вказує, що недбалість полягає у тому, що ні начальником колонії, ні його підлеглими не було проведено ефективного та об`єктивного з`ясування усіх факторів, які сприяли написанню неправдивого рапорта, не допитано усіх учасників описаних у такому рапорті, проігноровано всі наведені доводи засудженого, не були дотримані положення щодо вільного висловлювання своїх поглядів по режиму утримання засуджених, не дотримано положень щодо вмотивованості постанови, якою було накладено стягнення.
2.5. Крім того, на думку засудженого, є всі підстави вважати, що розміри вікон у карцерах та одиночних камерах (далі - ОК) з врахуванням наявності на них гратів не відповідають вимогам ні національного, ні міжнародного права, так як денного світла не є достатньо навіть по мінімально встановлених стандартах. Вказує, що усі вікна на секторі ДПВ, в тому числі карцерах та ОК не відчиняються повністю, що унеможливлює доступ до свіжого повітря. Позивач зазначає, що такі умови принижують його гідність та негативно впливають на психічний стан.
2.6. ОСОБА_1 також зазначає, що підйом спального місця та його фіксування навісним замком протягом дня, крім часу для сну, є неправомірним, так як протягом всього дня має перебувати на ногах, що йому фактично протипоказано в силу захворювання ніг. Таке поводження є негуманним та принижує позивача.
2.7. Позивач вважає не достатніми та не належними умови його спального місця та умови температурного режиму під час відбування стягнення, умови для підтримання особистої гігієни також не є належними.
2.8. Крім того, ОСОБА_1 вказує на негуманний та такий, що його принижує спосіб прогулянки та її умови. При цьому, на його думку, є недопустимим у демократичному суспільстві незабезпечення засуджених предметами першої необхідності в необхідній кількості та якості. Обмеження у праві надання телефонної розмови з родичами також позивач вважає порушенням його гарантованого права.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на тому що, засуджені зобов?язані виконувати встановлені законодавством обов?язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб, виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.
3.1. Крім того зазначав, що засуджені зобов?язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.
3.2. На думку представника відповідача стягнення у вигляді поміщення ОСОБА_1 в одиночну камеру строком на два місяці накладено в межах та порядку, визначеному чинним законодавством. Як вказував представник відповідача покликання позивача щодо неналежності житлової площі камери, де останній відбував міру стягнення не відповідає дійсності. Зазначав і те, що для забезпечення житлових та комунально-побутових приміщень теплом, гарячою водою, водяної пари, державною установою "Замкова виправна колонія №58" та державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)" укладено відповідний договір, а температурний режим в приміщенні відповідає вимогам СНіП 2-08.01.89.
3.3. В обгрунтування заперечень, вказував, що миття засуджених здійснюється відповідно до графіку миття, але не рідше одного разу на тиждень з повною заміною постільної та натільною білизною, при цьому використовується гаряча та холодна вода в середньому відповідно до норми 5 куб.м. на місяць, на одноґо засудженого. Засудженні забезпечуються милом згідно наказу №233/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. № 204/20517 "Про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу та працівників Державної кримінально-виконавчої служби". Згідно Методичних рекомендацій щодо здійснення державного санітарно - епідеміологічного нагляду в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України в пункті 3.9 харчоблоки установ та інші об?єкти громадського харчування, кімнати тривалих побачень забезпечують гарячим водопостачанням цілодобово.
3.4. Крім того, відповідач зазначав що, адміністрацією установи проводиться реконструкція камер для збільшення жилої площі для засуджених до довічного позбавлення волі. Норми природного та штучного освітлення відповідають пункту 6.2. Методичних рекомендацій щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України.
3.5. Також представник відповідача посилався на приписи частини одинадцятої статті 134 КВК України, зазначав, що засудженим, на яких накладено дисциплінарне стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника як виняток, з метою виховного впливу або у зв`язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім`ї).
3.6. У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.
3.7. Представник відповідача вважає, що позивач не вказав в чому полягає завдана шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань її визначено також не зрозуміло, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Судами встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", ознайомлений з вимогами КВК України, Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), Кримінального Кодексу України (далі - КК України) та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, що підтверджується розпискою від 20 квітня 2015 року, яка знаходиться в матеріалах особової справи засудженого №2-К-15.
5. 10 січня 2017 року начальником відділення Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" було складено рапорт згідно якого ОСОБА_1 06 січня 2017 року о 15:30 год. допустив порушення режиму відбування покарання, а саме під час виходу на бесіду, останній поводив себе грубо та нахабно, висловлював своє невдоволення режимом відбування покарання, чим негативно впливав на інших засуджених.
6. Згідно вказаного рапорту, в ході бесіди виховного характеру засуджений свою вину визнав та надав письмове пояснення. Засуджений ОСОБА_1 на заходи виховного та профілактичного характеру не реагував, клопотав про притягнення його до дисциплінарної відповідальності правами начальника колонії.
7. Зі змісту пояснень ОСОБА_1 відібраних 10 січня 2017 року встановлено, що він дійсно, 06 січня 2017 року о 15:30 год. вибивав двері, оскільки йому не надавали телефонну розмову в переддень Різдва.
8. На підставі вищенаведеного порушення ОСОБА_1 згідно постанови начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 13 січня 2017 року його було переведено до одиночної камери Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" строком на 2 (два) місяці.
9. Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
10. В ході розгляду справи, суди встановили, що згідно довідки про заохочення та стягнення за засудженим ОСОБА_1 станом на 10 січня 2017 року рахувалося 13 стягнень, з яких 8 було не погашено, в тому числі: за нетактовну поведінку правами начальника СІЗО - сувора догана від 25 травня 2016 року; за нетактовну поведінку правами начальника колонії - 15 діб карцеру від 09 листопада 2016 року; за нетактовну поведінку правами начальника колонії - сувора догана від 09 грудня 2016 року.
11. Також встановлено, що засуджений ОСОБА_1 відбував міру стягнення в камері №49 житловою площею 7,6 м. кв. в секторі для тримання чоловіків до довічного позбавлення волі. Вказане приміщення забезпечене відповідними меблями, інвентарем та предметами господарчого призначення згідно норм та вимог наказу Міністерства юстиції України №1118/5 від 27 липня 2012 року.
12. Згідно даного наказу в карцері (одиночній камері) дисциплінарних приміщень засуджені дзеркалом не забезпечуються. Вказані обставини позивачем у справі не спростовано.
13. Судами також врахована та обставина, що відповідачем укладено договори про закупівлю пари та гарячої води, послуги з постачання пари та гарячої води за державні кошти, що підтверджується Договором №К-2 про закупівлю пари та гарячої води; послуги з постачання пари та гарячої води за державні кошти від 24 лютого 2016 року та відповідними Додатковими угодами до нього №01 від 03 березня 2016 року, №02 від 15 листопада 2016 року, №03 від 16 грудня 2016 року, №4 від 30 грудня 2016 року, №5 від 27 січня 2017 року, №6 від 01 лютого 2017 року; Договором №К-2 про закупівлю пари та гарячої води від 16 лютого 2017 року та Додатковою угодою до нього №1 від 24 лютого 2017 року; Актами надання послуг №81 від 31 жовтня 2016 року, №4181 від 29 листопада 2016 року, №113 від 30 грудня 2016 року, №4004 від 30 січня 2017 року, №4018 від 28 лютого 2017 року, №4029 від 31 березня 2017 року, №4040 від 28 квітня 2017 року.
14. Миття засуджених здійснюється відповідно до графіку миття, але не рідше одного разу на тиждень з повною заміною постільної та натільної білизни, при цьому використовується гаряча та холодна вода в середньому відповідно до норми 5 куб. м. на місяць, на одного засудженого.
15. Засудженні забезпечуються милом згідно наказу № 233/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 204/20517 "Про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу та працівників Державної кримінально-виконавчої служби".
16. Згідно медичного висновку на засудженого ОСОБА_1 на момент огляду 16 січня 2017 року за станом здоров`я останній може утримуватися в ДІЗО, ПКТ, карцері, ОК.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 27 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, в позові відмовив.
18. Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, у зв`язку із чим не допустив порушення права позивача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
20. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
26. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов?язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
27. За приписами статті 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.