ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №806/2497/17
адміністративне провадження №К/9901/3393/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 806/2497/17 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі також - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області) про стягнення 32869,32 грн,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області у якій просив стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу у розмірі 32869,32 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 22 червня 2017 року його звільнено з органів внутрішніх справ. У зв`язку із непроведенням в день звільнення повного розрахунку за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року відповідачем нараховано позивачу кошти в сумі 11930, 68 грн. На думку позивача, такий розрахунок є неповним, оскільки, при обчисленні виплати відповідачем не враховано розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" у розмірі 3200,00 грн. У зв`язку невірним розрахунком грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом про донарахування та виплату йому коштів у загальній сумі 32869,20 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розміру посадового окладу 3200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що нормами спеціального законодавства, які є пріоритетними, не врегульовано спірні правовідносини між сторонами, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Оскільки, спірним питанням у даній справі є розмір належних позивачу при звільненні сум грошового забезпечення позивача в спірний період, із розрахунку посадового окладу у розмірі 850 грн, то суд дійшов висновків, що такий посадовий оклад повинен складати не менше законодавчо встановленого мінімального розміру місячної заробітної плати.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач правомірно під час розрахунків з позивачем, нарахував останньому грошове забезпечення за час перебування у відпустці з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 4291,99 грн та одноразову грошову допомогу за 13 років календарної служби в розмірі 7881,25 грн, застосувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що розрахунок грошового забезпечення позивача в спірний період не визначався, ані наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (далі - наказ №499), ані постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" ( далі - постанова №988). Таким чином, у випадку, якщо нормами спеціального законодавства, які є пріоритетними, не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягає закон, що регулює подібні правовідносини, тобто норми трудового законодавства (аналогія права). Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не дослідив жоден аргумент позивача, натомість, в основу рішення поклав доводи відповідача.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін. Скаржник зауважує, що пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Рух касаційної скарги
30 січня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Ухвалою від 04 лютого 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №723/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до УМВС України в Житомирській області задоволено частково. Зокрема, поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді, зобов`язано надати щорічну відпустку за 2014, 2015 та 2016 роки, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2020 року вказану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року № 806/2073/15, наказом Управління МВС України в Житомирській області від 21 березня 2017 року № 5 о/с, скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року № 96 о/с та від 03 липня 2015 року № 172 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено останнього на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу, з 10 квітня 2015 року та з 07 березня 2015 року.
В послідуючому, наказом Управління МВС України в Житомирській області від 22 червня 2017 року № 13 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через скорочення штатів).
Відповідач листом від 27 липня 2017 року №172зі/29/05-2017 повідомив позивача, що при звільненні йому нараховано грошове забезпечення за час перебування у відпустці з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 4291,99 грн та одноразову грошову допомогу за 13 років календарної служби в розмірі 7881,25 грн. При цьому вказав, що розрахунок проводився із місячного грошового забезпечення, яке складається із:
- посадовий оклад - 850,00 грн;
- окладу за спеціальним званням капітан міліції - 120,00 грн;
- надбавки за вислугу років (25 %) - 242,50 грн.
Кошти в сумі 11990,63 грн перераховані на картковий рахунок позивача та отримані останнім 31 липня 2017 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 19 від 28 липня 2017 року.
Позивач, не погоджуючись із вказаною виплатою, звернувся до відповідача із заявою, про здійснення розрахунку та виплати вихідної допомоги з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік".
Відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, посилаючись, що розрахунок по виплаті грошового забезпечення позивачу проведено у повній мірі.
Вважаючи, що розрахунок здійснено лише частково, позивач звернувся до суду із позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991року № 114 (далі - Положення № 114).