ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №826/15725/17
провадження №К/9901/54100/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (суддя Власенкова О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (судді Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.),
І. Суть спору
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), у якому просив:
1.1 стягнути з ГПУ та зобов`язати виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року, який складає 23742,00 грн.;
1.2 стягнути з ГПУ та зобов`язати виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року з урахуванням усіх надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення та коштів при отриманні відпустки, виплачених працюючим прокурорам ГПУ, стаж яких складає більше 13 років, присвоєно класний чин радника юстиції та відсутні стягнення за недоліки у роботі;
1.3 зобов`язати ГПУ виплатити вищевказані кошти на особистий рахунок позивача негайно після винесення судового рішення.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 (частково зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року) визнано протиправним і скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи та стягнуто з ГПУ на його користь середній заробіток у розмірі 23742,00 грн.
3. Однак на час звернення позивача з цим позовом до суду вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року не виконано, зокрема, на роботі його не поновлено, середній заробіток у розмірі 23742,00 грн не виплачено, що є порушенням його прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 частково задовольнив позовні вимог ОСОБА_1 до ГПУ; визнав протиправним та скасував наказ ГПУ від 15 березня 2016 року № 300-ц "Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України"; стягнув з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року у сумі 36933,12 грн.
5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2016 року змінив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва частково від 06 червня 2016 року, а саме змінив суму середнього заробітку, що підлягає стягненню з ГПУ на користь ОСОБА_1 з 36933,12 грн на 23742,00 грн. В іншій частині указану постанову суду залишено без змін.
6. Позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно виконання постановлених на його користь судових рішень. Зокрема листом від 22 червня 2016 року, 24 жовтня 2016 року позивач надіслав до ГПУ копію згаданої постанови Окружного адміністративного суду міста Києва для її виконання, однак на дату звернення до суду із цим позовом на службі позивача не поновили і середнього заробітку теж не виплатили.
7. Листом від 15 липня 2016 року № 11/1-22876-16 ГПУ повідомила позивача про невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку. Водночас зазначила, що виконання рішення суду здійснюватиметься в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
8. Листом від 24 жовтня 2016 року позивач направив ГПУ копію вищевказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду для виконання.
9. Листом від 09 листопада 2016 року № 11-22876-16 ГПУ повідомила позивача про оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 826/4573/16 в касаційному порядку, зазначивши, що виконання судових рішень у цій справі здійснюватиметься відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
10. Листом від 12 серпня 2016 року № 11-22876-16 ГПУ також повідомила ОСОБА_1 про те, що зазначені судові рішення будуть виконуватися у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а підстави для його призначення на посади в центральному апараті ГПУ відсутні.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 07 лютого 2018 року позовні вимоги задовольнив частково.
11.1. Стягнув з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року в розмірі 259191,36 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
12. Суд першої інстанції зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням статей 36, 42, 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки ГПУ не виконала свого обов`язку щодо працевлаштування, не врахувавши права позивача на переважне залишення на роботі та не запропонувавши іншої вакантної посади. При цьому відповідач не врахував волевиявлення позивача та його згоду на заміщення вакантних посад. З урахуванням викладеного суд (у справі № 826/4573/16) дійшов висновку, що наказ ГПУ про звільнення позивача є протиправним і підлягає скасуванню. Відтак суд (у справі № 826/4573/16) зазначив, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення, зокрема без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Проте, зазначивши про неможливість перебрати на себе повноваження того органу, до компетенції якого відноситься вирішення питань щодо прийняття та звільнення особи зі служби, суд відмовив ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГПУ призначити його на відповідну посаду прокурора.
13. Водночас, відповідно до судових рішень у справі № 826/4573/16, на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року в розмірі 23742,72 грн. (з урахуванням того, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 659,52 грн.).
14. На підставі зазначеного суд першої інстанції (в цій справі) констатував, що обставини щодо незаконного звільнення позивача з ГПУ є встановленими, тому відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства не підлягають доказуванню. Цей суд також зазначив, що рішення про поновлення позивача на роботі в ГПУ суди у справі № 826/4573/16 не ухвалювали з мотивів, про які зазначено вище, а ГПУ самостійно такого рішення (про поновлення на посаді) так і не прийняла, що дає підстави стверджувати про те, що період тимчасового прогулу позивача триває, а отже він має право на виплату йому середнього заробітку за цей період.
15. Період вимушеного прогулу триває з 16 березня 2016 року по 01 грудня 2017 року, за цей час позивач вживав заходів для того, щоб відповідач виконав рішення судів, тож його вини в тому, що період вимушеного прогулу триває понад рік, немає. Втім, за період вимушеного прогулу позивача з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 (залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року) уже стягнено середній заробіток в розмірі 23742,72 грн.
16. Водночас суд першої інстанції зазначив, що та обставина, що відповідач не виконує судових рішень у вказаній справі, не є підставою для того, щоб в порядку адміністративного судочинства стягувати ту саму суму повторно, як і зобов`язувати відповідача в такий спосіб виконати судове рішення в іншій справі. Відтак ствердив, що стягнення з ГПУ згаданих коштів перебуває в площині виконання судових рішень та повинно здійснюватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
17. З наведених мотивів суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року.
18. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року.
19. Середній заробіток працівника суд першої інстанції обчислив з дотриманням пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), з урахуванням того, що згідно з довідкою ГПУ від 10 січня 2018 року №18-14зп середньоденна заробітна плата позивача складає 659,52 грн (такий самий розмір середньоденної заробітної плати позивача встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16).
20. Суд першої інстанції зазначив, що час вимушеного прогулу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року становить 393 робочих днів, в тому числі у 2016 році - 145 робочих днів, у 2017 році - 248 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час 393 робочих дні вимушеного прогулу становить 259191,36 грн. (393 робочих дні х 659,52 грн. середньоденного заробітку).
21. Водночас суд першої інстанції додав, що не бере до уваги вимогу позивача про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення та коштів при отриманні відпустки, виплачених працюючим прокурорам Генеральної прокуратури України, стаж роботи яких складає більше 13 років, яким присвоєно класний чин радника юстиції та в яких відсутні стягнення за недоліки у роботі, позаяк при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу керується Порядком № 100.
22. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 травня 2018 року змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення так: "Стягнути з Генеральної прокуратури України (м. Київ, 01011, вул. Різницька,13/ 15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 07.06.2016 по 01.12.2017 у розмірі 309 971,20 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів"; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залишено без змін.
23. При прийнятті такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив кількість днів, за які потрібно здійснити виплату, відтак неправильно визначив суму середньоденного заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу. У цьому зв`язку апеляційний суд пояснив, що відповідно до листів Міністерства соціальної політики №11535/0/14-16/13 від 05 серпня 2016 року та № 10846/0/14-15/13 від 20 липня 2015 року визначено розрахунок норм робочого часу на 2016 та 2017 роки та визначено кількість робочих днів на кожен календарний місяць відповідного року.
24. Час вимушеного прогулу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року становить 374 робочих днів, в тому числі у 2016 році - 145 робочих днів, у 2017 році - 229 робочих днів.
25. Крім того, суд апеляційної інстанції, з покликанням на пункт 10 Порядку № 100, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", з 06 вересня 2017 року працівникам прокуратури підвищено посадові оклади.
26. У зв`язку зі змінами законодавства в період вимушеного прогулу позивача посаду старшого прокурора відділу ГПУ виключено зі штату.
27. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановив ухвалу, якою зобов`язав ГПУ надати розрахунок середньодобового та середньомісячного заробітку включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року з урахуванням суми, на яку підвищувалась заробітна плата працівникам ГПУ з коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до пункту 10 Порядку № 100 та накази про поновлення позивача на посаді. У відповідь ГПУ надала лише пояснення та копії наказів про поновлення та призначення ОСОБА_1 . Водночас позивач надав суду відповідь ГПУ № 18-67 вих-18 від 15 травня 2018 року, в якій проінформовано, що коефіцієнт підвищення посадового окладу прокурора відділу ГПУ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та пункту 10 Порядку № 100 становить 2,54.
28. Відтак апеляційний суд підсумував, що позаяк рішенням суду у справі № 826/4573/16, що набрало законної сили, було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року, ОСОБА_1 необхідно нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року, а саме: 374 днів вимушеного прогулу * 659,52 грн. (середньоденний заробіток позивача) та з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за відповідний період 2,54. Обчислений таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за вказаний період становить 309971,20 грн.
V. Касаційне оскарження
29. У касаційній скарзі ГПУ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
30. Насамперед відповідач зазначив про те, що адміністративний суд не вирішував питання про поновлення позивача на посаді, тому немає підстав говорити про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
31. Далі зазначив, що апеляційний суд правильно визначив кількість робочих днів у період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року, але безпідставно застосував коефіцієнт підвищення посадового окладу. Пояснив, що заробітна плата (грошове забезпечення) прокурорам і слідчим органів прокуратури нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, пунктом 1 якої затверджено схеми посадових окладів і там відсутня посада старшого прокурора відділу ГПУ. Наведена обставина, на думку відповідача, унеможливлює застосування пункту 10 Порядку № 100.