ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №826/5596/17
провадження №К/9901/57617/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Келеберди В. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Чаку Є. В. (головуючий), Файдюка В. В., Коротких А. Ю.
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі також відповідач), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 3 березня 2017 року № 235-ц про звільнення юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах третьої слідчого управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 3 березня 2017 року;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України або іншу рівнозначну посаду в апараті Генеральної прокуратури України;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 1012,23 гривень за кожен день вимушеного прогулу, починаючи з 3 березня 2017 року до дня ухвалення рішення у справі;
1.4. допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував протиправністю звільнення його із займаної посади. На думку позивача звільнення відбулося незаконно, оскільки не дотримано передбаченої Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) процедури, передбаченої у випадках змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зокрема, позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином запропонував йому вакантні посади, не надав усіх відповідей на заяви про згоду обійняти запропоновані посади.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач покликався на безпідставність і необґрунтованість вимог, посилаючись на те, що внаслідок реорганізації згідно з наказами Генерального прокурора України від 24 жовтня 2016 року № 79-шц ліквідовано у штатному розписі Генеральної прокуратури України управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань та управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань, а також відповідно і посаду позивача. Додатково відповідач зазначав, що ОСОБА_1 з урахуванням норм Кодексу законів про працю України та норм спеціальної дії Закону України "Про прокуратуру".
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 8 червня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого в особливо важких справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
5. 3 березня 2017 року наказом Генеральної прокуратури України № 235-ц юриста 1 класу ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України у зв`язку із реорганізацією органу прокуратури, відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
6. Не погоджуючись із таким наказом, позивач звернувся до суду.
7. Так, в аспекті предмету доказування суди встановили, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2016 року № 79шц ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України деякі структурні підрозділи, серед яких й Управління, в якому працював позивач.
8. 19 грудня 2016 року позивача повідомлено про звільнення з займаної посади у зв`язку з ліквідацією у штатному розписі Генеральної прокуратури України посади слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (попередження про вивільнення від 19 грудня 2016 року № 11/1-236 вих-16). Разом із попередженням позивачу запропоновано перелік вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України.
9. 20 грудня 2016 року позивач подав заяви про призначення його на посади:
старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України;
слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України;
слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування - особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України;
старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання держаного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України;
прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу організаційно - аналітичного забезпечення діяльності керівництва Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу роботи з кадрами центрального апарату управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України;
прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при проведені досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу нагляду за додержанням законів при проведенні досудового розслідування та підтримання держаного обвинувачення управління нагляду за додержання законів органами Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за додержання законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України;
прокурора відділу процесуального керівництва за досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержання законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
10. 3 лютого 2017 року позивач подав заяви про призначення на посади:
старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України;
старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
11. 13 лютого 2017 року через канцелярію Генеральної прокуратури України за реєстраційним номером № 29 зареєстровано письмову заяву позивача на ім`я Генерального прокурора України щодо надання інформації про розгляд 15 письмових заяв на призначення позивача на посади до Генеральної прокуратури України.
12. Цього ж дня позивача було ознайомлено з новим переліком вакантних посад станом на 13 лютого 2017 року. Ознайомившись із цим переліком, позивачу стало відомо, що в управлінні, з якого його звільняють, наявні 2 вакансії - слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу та старшого слідчого першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
13. Листом від 23 лютого 2017 року начальник відділу роботи з кадрами центрального апарату управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України повідомив позивача про те, що у наданих позивачем заявах, які надійшли до кадрового підрозділу центрального апарату, відсутні погодження керівництва Генеральної прокуратури України. Крім того, зазначено, що у Департаменті перебувала заява ОСОБА_1, погоджена керівником самостійного структурного підрозділу та заступником Генерального прокурора України, про призначення на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України. Проект наказу про призначення позивача на вказану посаду надано керівництву Генеральної прокуратури України, однак позитивне рішення із вказаного питання прийнято не було. Враховуючи наведене, всі заяви позивача залишено без розгляду.
14. Не дивлячись на подачу позивачем заяв і надання згоди на переведення на запропоновані вакантні посади, наказом від 3 березня 2017 року № 235-ц позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації виробництва і праці (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 березня 2018 року позов задовольнив повністю:
15.1. визнав протиправним та скасував наказ Генеральної прокуратури України від 3 березня 2017 року № 235-ц;
15.2. поновив ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 6 березня 2017 року;
15.3. стягнув з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 262167,57 гривень.
16. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував порушенням з боку відповідача процедури звільнення позивача з посади у зв`язку із реорганізацією, з-поміж іншого, вказавши, що відповідач не надав суду доказів, які би підтверджували те, що відповідач не мав можливості перевести позивача з його згоди на вакантну посаду.
17. Київський апеляційний адміністративний суд підтримав указану позицію суду першої інстанції. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції допустив помилку під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Генеральної прокуратури України на користь позивача.
18. У зв`язку з цим, апеляційний суд постановою від 27 червня 2018 року змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, виклавши четвертий абзац її резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 241922,97 грн. ".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
20. У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
21. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.