ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №814/835/17
адміністративне провадження №К/9901/47121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (головуючий суддя - Гордієнко Т.О., судді: Біоносенко В.В., Лісовська Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Бойко А.В.) у справі №814/835/17 за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А3163 Шайволодяна Шаєна Рафіковича, Міністерства оборони України (далі також - МОУ), Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі також - Командувач ВМС ЗС України) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира військової частини А3163 Шайволодяна Ш.Р., МОУ, Командувача ВМС ЗС України у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача ВМС ЗС України від 07 червня 2016 року №75 ( далі також- наказ №75) про звільнення капітана 3 рангу ОСОБА_1 з посади командира роти - старшого викладача навчальної роботи з військової служби у запас за пп. "б" п. 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А 3163 від 05 липня 2016 року №176 в частині, капітана 3 рангу ОСОБА_1, звільненого наказом №75 у запас за станом здоров`я, вважати, що справи та посаду здав 05 липня 2016 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді командира роти - старшого викладача навчальної роботи з 14 серпня 2016 року;
- зобов`язати МОУ здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2016 року по дату поновлення на військовій службі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його звільнення зі служби за станом здоров`я є незаконним. Скаржник зазначає, що фактичного наміру залишати службу не мав, а бажав перевестись на спокійну службу для припинення тиску на нього з боку командира військової частини, який впливає на погіршення стану його здоров`я. За таких обставин, вважає оскаржувані накази про звільнення зі служби необґрунтованими та безпідставними, просить їх скасувати та поновити його на службі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні накази про звільнення прийняті відповідачем з дотриманням чинного законодавства, за наявності обґрунтованих підстав, а обставини для їх скасування та поновлення позивача на службі відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи позивача полягають у тому, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що витяг з наказу від 07 червня 2016 року №75 про звільнення зі служби не вручено та не доведено позивачу у встановлений законом спосіб. Вказує, що повідомлення про його звільнення під час бесіди з командиром (аркуш бесіди від 18 червня 2016 року), не може бути прийнято як належний доказ, оскільки 18 червня 2016 року був вихідним днем, а тому позивач не був присутнім на службі. Скаржник зазначає, що суди не врахували бажання позивача продовжувати військову службу, яке підтверджується поданим рапортом.
Військова частина А3163 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Відповідач зауважує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, в зв`язку із висновком ВЛК та МСЕК про непридатність позивача до військової служби та не висловленням позивачем бажання продовжувати службу.
Рух касаційної скарги
04 квітня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В., Шарапи В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 20 червня 2019 року № 794/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г., (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А3163 на посаді командира роти-старшого викладача навчальної роти.
До управління особового складу штабу Командування ВМС ЗС України надійшли документи щодо звільнення ОСОБА_1 .
Так, 21 травня 2016 року Шайволодян Ш.Р. клопотав про звільнення позивача зі служби оскільки військовослужбовець визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час. У клопотанні зазначено, що бесіда з питань звільнення з офіцером проведена, офіцер зі звільненням не згодний, але бажання продовжувати військову службу не висловив, будь-яких прохань та побажань не заявив, з аркушем бесіди ознайомлюватись відмовився.
Крім того, Командування військової частини А3163 клопотало про звільнення офіцера ОСОБА_1 з метою збереження його життя та здоров`я (№ 1706 від 31 травня 2016 року).
Підставою тому слугували слідуючі матеріали.
Свідоцтво про хворобу № 245 від 04 травня 2016 року з якого вбачається, що постановою ВЛК позивач на підставі статті 41-б, 39-в графи ІІІ Розкладу хвороб визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час.
Лист командира військової частини Шайволодян Ш.Р. від 31 травня 2016 року, у якому зазначено, що офіцер перебував на обстеженні та лікуванні з 30 листопада по 21 грудня 2015 року, з 22 грудня по 12 січень 2016 року, з 14 січня по 29 січня 2016 року, з 16 березня по 01 квітня 2016 року, був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою на підставі медичного висновку: з 02 квітня по 17 квітня 2016 року, з 20 квітня по 05 травня 2016 року, з 06 травня по 20 травня 2016 року, з 25 травня по 28 травня 2016 року.
31 травня 2016 року тимчасово виконуючий обов`язки медичної служби Командування ВМС ЗС України Довгаль Т.М. доповів, що проведене лікування позивача мало незначний позитивний ефект, в зв`язку з чим він був направлений на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Анамнез та перебіг захворювання, помірна ефективність проведеного лікування, прогноз якості життя - подальше продовження військової служби ОСОБА_1 на займаній посаді на даний час недоцільне.
Довідка до акта медико-соціальної комісії № 435596 від 15 червня 2016 року свідчить, що ОСОБА_1 непридатний до праці на період активної реабілітації, ІІ група інвалідності.
07 червня 2016 року командувач ВМС ЗС України прийняв наказ № 75 про звільнення позивача зі служби.
Наказом командира військової частини А 3163 № 176 від 05 липня 2016 року командира 3 рангу ОСОБА_1 командира роти-старшого викладача навчальної роти, звільненого наказом № 75 з військової служби у запас за пп. "б" п.1 частини восьмої статті 26 Закону України " Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я) вважати таким, що справи та посаду здав 05 липня 2016 року.
Капітану 3 рангу ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за 2016 рік тривалістю 40 календарних днів з 06 липня по 14 серпня 2016 року включно з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини А3163.
З 14 серпня 2016 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Центрального РВК міста Миколаєва.
Не погоджуючись із звільненням з військової служби позивач звернувся до суду із позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня1992 року №2232-XII ( далі також - Закон №2232-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.