ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №804/3878/17
адміністративне провадження №К/9901/17629/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (суддя - Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі №804/3878/17 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі також - відповідач, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області) про виплату суддівської винагороди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ТУ ДСА України в Дніпропетровській області у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо ненарахування судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2017 року суддівської винагороди із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII (далі також - Закон № 1801-VIII) ;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2017 року відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі також - Закон № 2453-VI) із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 3 200,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати відповідача в подальшому здійснювати виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законами України про державні бюджети на відповідні роки.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що розмір винагороди судді визначається лише Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами. Позивач працює на посаді судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області. З урахуванням того, що ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційне оцінювання, його суддівська винагорода має визначатись відповідно до частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI виходячи із посадового окладу судді місцевого суду - 10 мінімальних заробітних плат. При цьому, посадовий оклад визначається відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом № 1801-VIII, яка з 01 січня 2017 року складає 3 200,00 грн. Однак, за січень - червень 2017 року ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в порушення зазначених норм, нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. За таких обставин, позивач вважає порушеними свої права гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Мотиви, з яких суд першої та апеляційної інстанцій дійшли зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі також - Закон № 1774-VIII), впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, оскільки ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн.
З огляду на положення статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI розмір суддівської винагороди, починаючи з 01 січня 2017 року, у порівнянні з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився, а отже право позивача на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", не порушене.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Свою касаційну скаргу позивач мотивує тим, що застосування, при виплаті йому суддівської винагороди Закону №1774-VIII не має належних правових підстав оскільки розмір винагороди судді не може визначатися цим Законом. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
У відзиві ТУ ДСА України в Дніпропетровській області просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів - без змін, оскільки вважає, що скарга ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Відповідач вказує, що положення Закону № 1774-VIII не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при призначенні її величини.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 30 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Указом Президента України від 15 лютого 2007 року № 113/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання судів" від 23 лютого 2012 року № 4455-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Кваліфікаційне оцінювання позивач не проходив.
З січня 2017 року позивач отримував суддівську винагороду з посадового окладу у розмірі 16 000,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем у спірний період виплата суддівської винагороди здійснювалася у розмірах значно менших, ніж визначено частиною третьою статті 133 Закону №2453-VІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Основного Закону України).
Частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 22 Розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
За правилами пункту 23 наведеного Розділу ХІІ передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI.
Частиною третьою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.