ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №1540/3487/18
адміністративне провадження №К/9901/3356/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року (суддя Єфіменко К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (судді Коваль М.П., Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі № 1540/3487/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року в розмірі 46 126,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 815/5699/16 визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 16 вересня 2016 року№ 254-к про звільнення ОСОБА_1, поновлено його на попередній посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року в розмірі 31 826,94 грн. На виконання указаного судового рішення відповідач видав наказ від 02 березня 2018 року, яким поновив ОСОБА_1 на посаді та виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31 826,94 грн. Вважаючи, що відповідач не здійснив повного відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 усно звернувся до відповідача з проханням виплатити середній заробіток за період з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року, на що отримав відмову.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі.
Під час ухвалення зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням приписів статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі за період з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року. Тому, оскільки при поновленні позивача на роботі відповідач не виплатив йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, суди дійшли висновку, що бездіяльність відповідача з цього приводу є протиправною.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 815/1676/18, та зазначив, що в тій справі вирішувалося питання про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в справі № 815/5699/16. Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року ОСОБА_1 заявлені вперше у даному адміністративному позові.
Крім того, суд апеляційної інстанції указав на те, що звернення до суду з вимогами про зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу не обмежується будь-яким строком.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи скаржника полягають у тому, що обґрунтування висновків судів попередніх інстанцій про наявність бездіяльності відповідача та підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року здійснене на підставі загального посилання на норми КЗпП України та детального аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Проте, зазначений Порядок не має жодного відношення до обґрунтування наявності в Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області обов`язку щодо виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2017 року по 23 січня 2018 року.
Скаржник вважає, що виходячи з аналізу частини другої статті 235 КЗпП України, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується одночасно із спором про поновлення особи на попередній роботі. В даному випадку органом, який розглянув спір про поновлення ОСОБА_1 на роботі, є Одеський апеляційний адміністративний суд. Однак, у рамках розгляду адміністративної справи № 815/5699/16 суд апеляційної інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року. В такому разі, якщо позивач був незгодний з таким визначенням періоду вимушеного прогулу, то він не був обмежений у праві оскаржити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року в касаційному порядку, проте цього не зробив.
Скаржник наполягає на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 815/1676/18 і в їх задоволенні йому було відмовлено. Крім того, визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до суду з таким позовом, вже минув.
За викладених мотивів Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме частину другу статті 235 КЗпП України, та порушено норми процесуального права, що полягає у розгляді позовних вимог ОСОБА_1, які могли бути розглянуті лише в межах адміністративної справи № 815/5699/16. Скаржник вважає, що судові рішення не відповідають вимогам статті 242 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. ухвалою від 12 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
На підставі положень частини четвертої статі 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 20 червня 2019 року № 798/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 13 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 254-к позивача з 19 вересня 2016 року було звільнено з посади начальника Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 815/5699/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 254-к. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 815/5699/16 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 16 вересня 2016 року № 254-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року в розмірі 31 826,94 грн.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №815/5699/16 у задоволенні касаційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відмовлено. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року змінено шляхом зазначення у її резолютивній частині дати поновлення на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з 20 вересня 2016 року, в іншій частині - залишено без змін.
На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 815/5699/17, відповідач наказом від 02 березня 2018 року № 67-к поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та прийняв рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2016 року по 04 квітня 2017 року в розмірі 31 826,94 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2017 року по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.