1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Окрема думка


ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю.

1 квітня 2020 року

м. Київ

у справі № 9901/948/18

провадження № 11-1261заі19

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування пункту 6 рішення від 1 листопада 2018 року № 246/зп18 та зобов`язання вчинити певні дії.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Комісії від 1 листопада 2018 року № 246/зп-18 відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС визнати позивача таким, що склав іспит і підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, та зобов`язати Комісію допустити його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», яке провести у місячний строк з дня вступу рішення в законну силу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 4 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 листопада 2019 року і подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 1 квітня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишила без задоволення; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 листопада 2019 року залишила без змін.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову в судовому засіданні 1 квітня 2020 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.

Правовий статус ВККС визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.

ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону.

Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 1 квітня 2020 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.

Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.

Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККС як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності ВККС як юридичної особи.

Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правовий статус ВККС як державного колегіального органу, тобто будь-які рішення приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегі

................
Перейти до повного тексту