ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю.
1 квітня 2020 року
м. Київ
у справі № 9901/601/19
провадження № 11-49 заі 20
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії ВККС щодо прийняття до розгляду висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 10 вересня 2019 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 10 вересня 2019 року № 776/ко-19 в частині абзацу третього резолютивної частини рішення щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, викладеного у такій редакції: «Рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року позовну заяву з посиланням на положення частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України повернув позивачці.
ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 20 січня 2020 року і подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та відкрити провадження у справі.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 1 квітня 2020 року апеляційну скаргу позивачки залишила без задоволення; ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 20 січня 2020 року залишила без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивачки постанову в судовому засіданні 1 квітня 2020 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.
Правовий статус ВККС визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону.
Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 1 квітня 2020 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.
Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.
Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККС як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності ВККС як юридичної особи.
Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правовий статус ВККС як державного коле