|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 336/295/18
провадження № 51-9520км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Ємця О. П., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Руденко О. П.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисників Зелінської О. С., Ляпіна В. Ю., Шостак А. П.
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017080000000011, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 червня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, та виправдано.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він за обставин, детально викладених у виправдувальному вироку місцевого суду, в неустановленому під час досудового слідства місці, підтримуючи протиправні дії незаконного утворення "Донецька Народна Республіка" (далі - "ДНР"), направлені на зміну меж території та державного кордону України, діючи умисно, за попередньою змовою з неустановленими під час слідства особами - учасниками терористичної організації "ДНР", вчинив такі дії.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на власній сторінці в соціальній мережі "ВКонтакте" для ознайомлення широкого кола осіб здійснив репост із групи "ІНФОРМАЦІЯ_3", у якому йдеться про те, що "народный губернатор Донецкой области ОСОБА_2 " спонукав південно-східні регіони утворити "государство Новороссия".
11 травня 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи на території Київського району м. Донецька, виконував повноваження спостерігача на виборчій дільниці зазначеного району, у зв`язку з чим забезпечив проведення незаконного референдуму з питання проголошення незалежної "ДНР".
Також у Шевченківському районі міста Запоріжжя в період із 26 жовтня 2015 року по 11 травня 2016 року для ознайомлення широкого кола осіб розмістив під псевдонімом "ІНФОРМАЦІЯ_4" на загально доступних антиукраїнських Інтернет-ресурсах статті інформаційно-аналітичного характеру, зміст яких підбурював до зміни меж території або державного кордону України.
Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував як злочин, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України, а саме вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державною кордону України задля порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, маючи умисел на сприяння злочинній діяльності терористичної організації "ДНР" щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, працюючи з 18 серпня 2015 року журналістом журналістського відділу "Комітету соціальних комунікацій при народній раді "ДНР", шляхом надання послуг на виконання його завдання вчинив такі дії.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1, перебуваючи в м. Донецьку, для ознайомлення широкого кола осіб розмістив під псевдонімом "ІНФОРМАЦІЯ_4" на загально доступному Інтернет-ресурсі " www.livejornal.com " статтю, для написання якої використав матеріали, зроблені ним 07 вересня 2015 року на кургані Савур -Могила, розташованого в Донецькій області, а саме фотозйомки святкового мітингу, на якому були присутні представники терористичної організації "ДНР".
Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи 20 вересня 2015 року на позиціях незаконного збройного формування "11 окремого Єнакієвсько-Дунайського мотострілецького полку "Восток" (в/ч 08818) корпусу народної міліції міністерства оборони "ДНР", розташованого поблизу міжнародного аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокоф`єва, здійснив відеозапис, що містив пропаганду існування терористичної організації "ДНР" та підконтрольних їй незаконних військових формувань.
У період із 21 вересня по 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 здійснив обробку, монтаж, стенографування та корегування відзнятого матеріалу, в результаті чого створив відео з восьми частин під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_5 ", які надалі були опубліковано "Информационным агентством Новороссия" на загальнодоступних Інтернет-ресурсах, а також під псевдонімом "ІНФОРМАЦІЯ_4" для ознайомлення широкого кола осіб розмістив на загальнодоступних Інтернет-ресурсах статті з восьми частин під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
При цьому наповненням зазначених статей стали не лише мовні знаки, а й фотоматеріали із зображенням членів незаконного збройного формування "Восток", які ОСОБА_1 відзняв 20 вересня 2015 року на позиціях вказаного формування.
Крім того, ОСОБА_1 у період із 22 вересня 2015 року по 28 січня 2016 року, виконуючи завдання "Комітету соціальних комунікацій при народній раді "ДНР", для ознайомлення широкого кола осіб під псевдонімом "ІНФОРМАЦІЯ_4" написав та розмістив на загальнодоступних антиукраїнських Інтернет-ресурсах статті інформаційно-аналітичного характеру.
Також ОСОБА_1 у період із 20 вересня по 30 жовтня 2015 року здійснив обробку, монтаж, стенографування та корегування матеріалу, відзнятого ним 20 вересня 2015 року на позиціях незаконного збройного формування полку "Восток", у результаті чого створив відео під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_6", яке надалі було опубліковано на загальнодоступному Інтернет-ресурсі "YouTube".
Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував як злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме інше сприяння діяльності терористичної організації.
В результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела того, що в діях ОСОБА_1 є склад злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, а тому виправдав останнього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Суть доводів прокурора зводиться до того, що суд першої інстанції поверхнево дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджували факти вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Крім того, прокурор указує на обставини в суді першої інстанції, що викликали сумніви у неупередженості колегії суддів, яка розглядала провадження щодо ОСОБА_1, та виключали їх участь у розгляді цього провадження, у зв`язку з чим прокурор у порядку ст. 75 КПК України заявив клопотання про відвід колегії суддів у повному складі, однак згідно з ухвалою цього суду вказане клопотання було необґрунтовано залишено без задоволення.
Також прокурор зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про зміну пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, у зв`язку з чим суд порушив вимоги статей 338, 341 КПК України.
Апеляційний суд, як вважає прокурор, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому злочинів, усупереч вимогам ст. 404, ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів для їх спростування.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 та його захисники Зелінська О. С., Шостак А. П., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, висловивши свої доводи, просила касаційну скаргу задовольнити частково, постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисники Зелінська О. С., Ляпін В. Ю. та Шостак А. П., а також виправданий ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність доводів прокурора, кожен окремо просили касаційну скаргу останнього залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судом.
Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватості не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У Рішенні від 6 грудня 1998 року "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У встановленому законом порядку місцевий суд дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, навів їх детальний аналіз і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, місцевий суд зазначив, що сторона обвинувачення не довела, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, а тому виправдав останнього за вказаною нормою кримінального закону на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вивчивши матеріали провадження та проаналізувавши зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком районного суду.
Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 110 КК України суб`єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що його дії направлено на зміну меж території або державного кордону України всупереч порядку, визначеному Конституцією України.
При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду провадження, воно не містить доказів, які би підтверджували наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України, як і наявність кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 110 КК України, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України задля порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб органи досудового розслідування поклали дані, що містяться у протоколах проведення слідчих та процесуальних дій, у висновках судово-лінгвістичних (сематико-текстуальних) експертиз писемного мовлення від 08 вересня 2017 року № 11069/16347-16350, від 12 жовтня 2017 року № 16381-16385 та від 18 жовтня 2017 року № 16386-16390.