Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 199/852/19
провадження № 51-5228 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019040630000037 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнячка Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з іспитовим строком 1 рік, постановлено виконувати самостійно.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 грудня 2018 року приблизно о 12:30 год. з гіпермаркету "Fozzy" у м. Дніпро повторно, умисно, таємно намагався викрасти товар на суму 234,06 грн, проте не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, оскільки був викритий та затриманий охоронцем гіпермаркету.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, при призначенні ОСОБА_1 покарання не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України, замість призначення покарання за сукупністю злочинів, допустив самостійне виконання вироків. На дані порушення прокурор звертав увагу в апеляційній скарзі, однак апеляційний суд залишаючи вирок без зміни, усупереч ст. 419 КПК України не навів докладних мотивів на спростування доводів прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Твердження у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом ч. 4 ст. 70 КК України суд вважає слушним.
Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).