Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 397/369/17
провадження № 51-2009 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Костюка О. С.,
захисника Терехова М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015120000000021, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, освіта середня - спеціальна, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого експертом на підприємстві МТС-Україна, не зареєстрованого на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК,
ОСОБА_3 , громадянки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Кіровоград, освіта середня - спеціальна, одруженої, має на утриманні трьох малолітніх дітей, є багатодітною матір`ю, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року затверджено угоди про визнання винуватості, укладені 21 березня 2017 року в м. Кропивницькому між прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області з питань нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби Тупало Н. М. та обвинуваченим ОСОБА_2, обвинуваченою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2015 року за № 22015120000000021.
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Початок іспитового строку визначено рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 22 березня 2017 року.
ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Початок іспитового строку визначено рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 22 березня 2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2019 року вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307 КК змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на особу " ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ". Визначено вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК за попередньою змовою "з особами матеріали стосовно яких розглянуто в окремому провадженні".
У решті вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, як особа матеріали щодо якої розглядаються в окремому провадженні, просить вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 червня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції повинен був відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вона не відповідає вимогам КПК у частині зазначення ОСОБА_1 як особи, за попередньою змовою з якою було вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК. Вироком, яким затверджено угоду, встановлено факти, які створюють преюдицію визнання його винуватості у вчиненні злочину, кримінальне провадження щодо якого не розглянуто та вирок суду не набрав законної сили, що в свою чергу є порушенням принципів презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
ОСОБА_1 стверджує, що судом першої інстанції не затверджувались угоди про визнання винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21 березня 2017 року, а матеріали провадження містять угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 16 травня 2016 року, які судом першої інстанції не затверджувались.
Переглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, на думку останнього, не перевірив його доводи та не надав їм оцінку.
Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, змінивши вирок суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О. С. не підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 та просив її не задовольняти.
Захисник Терехов М. С., якій діє в інтересах ОСОБА_1, підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1, просить її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.