Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2-185/2007
провадження № 61-653св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вербенська сільська рада Демидівського району Рівненської області,
третя особа - Демидівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області (далі - Вербенська сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 12 січня 2006 року, згідно з яким заповіла їй все майно, яке на день її смерті належало їй за законом. У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 05 липня 2007 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у колективному сільськогосподарському підприємстві "Зоря України", що знаходиться у с. Вербень Демидівського району Рівненської області.
Крім вказаної земельної ділянки, до складу спадщини входить також і житловий будинок АДРЕСА_1 .
Оскільки у спадкодавця не було правовстановлюючих документів на зазначений будинок, вона позбавлена можливості оформити право власності у порядку спадкування на спадкове майно.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року у складі судді Зозулі П. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що згідно з технічним паспортом власником спірного житлового будинку була спадкодавець ОСОБА_3, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно - спірний житловий будинок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року закрито, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки заявника не вирішувалось.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2, та безпідставно задоволено позов, пред`явлений позивачем до неналежного відповідача - Вербенської сільської ради.
Також апеляційний суд зазначав, що пред`явлення ОСОБА_1 цього позову є передчасним, оскільки матеріали справи не містять доказів про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно - спірний житловий будинок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який не брав участі у справі, а рішенням суду першої інстанції не порушено права останнього. Суд не врахував, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не мав спадкових прав на спірний будинок, оскільки у 2007 році ще були живі його батьки, а тому лише після їх смерті у 2014 році він набув спадковий прав на вказаний будинок.
Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року, згідно з якими необхідно було перевірити твердження ОСОБА_2 про те, що спірний будинок входить до спадкової маси.
Отже, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.
Також суд апеляційної інстанції помилково посилався на положення Закону України "Про нотаріат", який не був чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина.
Згідно з нотаріально посвідченим заповітом від 21 січня 2006 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, яке належало їй на день смерті.
ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини
Згідно із свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05 липня 2007 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку (пай) розміром 2,14 умовних кадастрових гектарів у колективному сільськогосподарському підприємстві "Зоря України", що знаходиться у с. Вербень Демидівського району Рівненської області та належала спадкодавцю на підставі сертифіката серії НОМЕР_1, виданого Демидівською районною державною адміністрацією 02 квітня 1997 року і зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 5846.
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, складеним 19 липня 2007 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, власником цього будинку є ОСОБА_3 .
На час пред`явлення цього позову право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано, правовстановлюючі документи на будинок відсутні.
Також установлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 побудований у 1960 році дідом ОСОБА_2 - ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, з якою перебував у шлюбі та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_5 з нею проживав чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_6 .
Згідноі з записами у погосподарських книгах за 1974-1976 роки голова двору ОСОБА_4 був робітником (не колгоспником).
Із 1980 року у вказаному будинку разом із ОСОБА_4 проживала ОСОБА_3, яка у родинних відносинах із ОСОБА_4 не перебувала, шлюбні відносини між собою вони не зареєстрували.
Згідно із записами у погосподарських книгах за 1961-1979 роки ОСОБА_3 до складу сім`ї ОСОБА_4 не входила.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина.
Дочка ОСОБА_4 та мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, за життя своє право на спадкове майно не зареєструвала.
Чоловік ОСОБА_6 та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори звернувся син останнього - ОСОБА_2, якому 18 лютого 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із квартири АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкоємцем майна якої був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, проте за життя прийняв спадщину, але помер і не встиг оформити свої спадкові права.
Мотивувальна частина