Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 202/763/17
провадження № 61-3605св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року у складі судді Волошина Є. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з жовтня 2011 року по 18 грудня 2016 року вони з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . У вказаний період вели спільне господарство, мали сумісний бюджет, спільними силами та за спільні кошти зробили ремонт в квартирі та придбали побутову техніку. У 2012 році за кредитні кошти, отримані ОСОБА_2 за договором кредиту № 085АІ20120809001 від 08 вересня 2012 року, за яким він виступив поручителем, придбали автомобіль марки FIAT QUBO, легковой універсал-В, 2012 р/в, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Для отримання кредиту на купівлю транспортного засобу ними було подано сумісну нотаріально завірену заяву від 09 серпня 2012 року, у якій було зазначено, що вони проживають однією сім`єю без укладення шлюбу, а рухоме майно, яке передається в заставу, є спільною власністю сторін як таке, що набувалося у період спільного проживання. Кредит був погашений ним достроково у 2015 році.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2011 року по грудень 2016 року та в порядку поділу спільного майна виділити відповідачу у власність автомобіль марки FIAT QUBO, легковий універсал-В, 2012 р/в, реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнувши з неї в рахунок компенсації Ѕ частини вартості вказаного автомобіля на його користь 125 595 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 жовтня 2011 року по 01 грудня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу доведений належними та допустимими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 доведено факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2011 року по грудень 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу скасувати, і передати справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржується.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, частину обов`язкових та необхідних фактичних обставин справи встановили на підставі недопустимих доказів, тобто виключно на підставі показів свідків сторони позивача, а стосовно інших обставин взагалі за відсутності будь-яких доказів. При цьому судами у порушення принципу диспозитивності взагалі не прийнято до уваги доказів, поданих стороною відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касацйіну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно до спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09 серпня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М., ОСОБА_1 повідомив, що проживає однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 та дає свою згоду на одержання нею кредиту у будь-якій установі Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), укладення договору застави транспортного засобу - автомобіля марки FIAT QUBO, легковой універсал-В, 2012 р/в, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рухоме майно, що передається у заставу є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як таке, що набувалося (а саме - купувалося) у період спільного проживання.
Відповідач ОСОБА_2 у вказаній заяві своїм підписом підтвердила, що проживає без укладення шлюбу однією сім`єю з ОСОБА_1 та надала останньому згоду на укладення та підписання договору поруки з ПАТ "Укрсоцбанк".
18 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_2, відповідно до якого ОСОБА_1 18 грудня 2016 року о 22 годині 30 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2, яка є його співмешканкою, чим вчинив психологічне насильство, тобто скоїв правопорушення передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.