Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 607/4797/19
провадження № 61-20064св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонти Миколи Степановича, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня
2019 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації (далі - Тернопільське МБТІ), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання розпорядження в частині приватизації квартири незаконним та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Позовна заява мотивована тим, що приватизація квартири АДРЕСА_1, співвласником якої він є, у 2004 році проведена з порушенням житлового законодавства.
Позивач зазначав, що заява на приватизацію квартири від його імені підписана матір`ю - ОСОБА_3 . Згоду на приватизацію житла він не надавав. На час приватизації указаної квартири він не проживав у приватизованій квартирі, зареєстрований у ній не був, а був зареєстрований в іншому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, тому не мав права на приватизацію житла.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним розпорядження Тернопільського МБТІ від 09 січня 2004 року № 36878 про передачу в спільну сумісну власність йому та третім особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3 , квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09 січня 2004 року,видане Тернопільським МБТІ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що на час приватизації житлового приміщення не проживав і не мав права користування квартирою АДРЕСА_1 та не давав згоду на отримання житла у власність, що є його процесуальним обов`язком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент здійснення приватизації квартири ОСОБА_1 висловив своє волевиявлення на приватизацію частки нерухомого майна, що підтверджено його підписом у відповідній заяві, яка ним не спростована.
ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що на момент приватизації він не мав права користування спірним житловим приміщенням, тобто не входив до переліку осіб, визначених законом, що мають право на отримання житла у власність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гонта М. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/4797/19 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гонти М. С., про зупинення дії заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року задоволено. Зупинено дію заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 рокудо закінчення касаційного провадження. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди на неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи.
Розпорядження Тернопільського МБТІ від 09 січня 2004 року № 36878 та свідоцтво про право власності на квартиру за указаною адресою є незаконними, оскільки він не давав згоду на приватизацію житла.
На момент приватизації квартири було відсутнє його волевиявлення на приватизацію житлового приміщення, що є основною умовою передачі житла у власність.
Судами безпідставно не взято до уваги те, що на момент здійснення приватизації він постійно проживав за іншою адресою, про що свідчить відмітка в його паспорті та довідка, видана житлово-експлуатаційною конторою № 13 м. Тернополя від 25 липня 2019 року № 538. Вказані обставини визнали треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, що стверджується відповідними письмовими заявами.
Його право є порушеним, оскільки він в майбутньому має намір приватизувати інше житло з використанням житлових чеків, а приватизація указаного житлового приміщення, яка проведена незаконно, позбавляє його такого права.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сімʼї: ОСОБА_2, ОСОБА_3
28 жовтня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись із заявою до органу приватизації про передачу у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1, яка підписана указаними особами, зокрема і ОСОБА_1 (а.с. 55).
Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 вбачається, що на час приватизації квартири АДРЕСА_1 , був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).
Відповідно до копії довідки від 25 липня 2019 року № 538, виданої житлово-експлуатаційною конторою № 13 м. Тернополя, ОСОБА_1 з 03 жовтня 2003 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, знятий з реєстрації 07 грудня 2005 року, і проживав за вказаною адресою (а.с. 56).
Свідоцтво про право власності на житло від 09 січня 2004 року, видано згідно з розпорядженням міського бюро технічної інвентаризації адміністрації Тернопільської міської ради від 09 січня 2004 року № 36878 про передачу в спільну сумісну власність ОСОБА_1 та третім особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, квартири АДРЕСА_1 (а.с. 53, 54).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гонти М. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
19 червня 1992 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" 2482-XII (далі - Закон № 2482-XII), який визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.