Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 135/1594/15-ц
провадження № 61-10553св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Кучевського П. В., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим будинком.
Позовна заява мотивована тим, що вона та відповідач успадкували по 1/2 частини житлового будинку та прибудинкової території, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році вона звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про виділення 1/2 частини житлового будинку в натурі. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у справі № 135/1070/15-ц ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Зазначала, що житловий будинок, який знаходиться у її та відповідача спільній частковій власності загальною площею 63,3 кв. м згідно з планом складається з таких приміщень: 1-1 веранда площею 7,6 кв. м, 1-2 кухня площею 8,9 кв. м, 1-3 кімната площею 18,4 кв. м, 1-4 кімната площею 8,6 кв. м, 1-5 кімната площею 9,6 кв. м, 1-6 веранда площею 10,2 кв. м.
У зв`язку з тим, що будинок знаходиться у спільній частковій власності сторін, між ними немає згоди щодо порядку користування житловим будинком.
Виходячи з наведеного та статей 183, 319, 358, 367, 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 150 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), ОСОБА_1 з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила: визначити порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, в такому варіанті: ОСОБА_1 виділити кімнату 1 площею 7,0 кв. м, кімнату 2 площею 12,4 кв. м, кімнату 4 площею 10,3 кв. м, загальною площею 29,7 кв. м, що на 0,45 кв. м більше від ідеальної частки; ОСОБА_3 виділити кімнату 3 площею 18,8 кв. м, кімнату 5 площею 10,0 кв. м, загальною площею 28,8 кв. м, що на 0,45 кв. м менше від ідеальної частки; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість відхилення ідеальних часток (0,45 кв. м) в розмірі 2 000,00 грн; покласти на ОСОБА_1 обов`язок з облаштування дверей між кімнатами 2 і 4; покласти на ОСОБА_1 обов`язок щодо замуровування дверних отворів між кімнатами 4 і 3 та 4 і 5; покласти на ОСОБА_3 обов`язок щодо облаштування дверей між кімнатами 3 і 5.
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділення частки будинку в натурі.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона та відповідач є власниками по 1/2 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок має два окремих входи, якими вони користуються.
З моменту оформлення права власності на успадковане нею майно, вона фактично користується приміщеннями будинку: верандою 1-6, кімнатами 1-3 та 1-4. У користуванні ОСОБА_1 знаходяться приміщення: веранда 1-1, кімнати 1-2 та 1-5. Такий спосіб користування спірним будинком визначений ще попередніми співвласниками будинку.
Виходячи з наведеного, статей 183, 319, 321, 361, 364, 367 ЦК України, статті 51 Конституції України, ОСОБА_3 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: виділити їй в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, яка складається з 1/2 частини житлового будинку "А" загальною площею 63,3 кв. м, житловою площею 36,6 кв. м, а саме: веранду 1-6 площею 10,24 кв. м; кімнату 1-3 площею 18,66 кв. м; частину кімнати 1-4 площею 5,57 кв. м, що разом становить 34,47 кв. м згідно з технічним рішенням № 10/17.2017-ПЗ, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ЛТД" (далі - ТОВ "Енергосервіс ЛТД"); стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення розміру ідеальної частки одного із співвласників будинку в розмірі 2 791,68 грн.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 грудня 2015 року позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 у користування кімнату 1 площею 7,0 кв. м та кімнату 2 площею 12,4 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.
Виділено ОСОБА_3 у користування кімнату 3 площею 18,8 кв. м та кімнату 5 площею 10,0 кв. м, які позначені на плані технічного паспорта на будинок, виготовленого станом на 31 липня 2017 року.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кімнату 4 площею 10,3 кв. м.
Зобов`язано ОСОБА_3 улаштувати дверний отвір із кімнати 2 до кімнати 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 встановити дверний блок між кімнатами 2 та 4 з урахуванням Державних будівельних норм України.
У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 905,60 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що технічне рішення № 10/17.2017-ПЗ, яке виготовлене ТОВ "Енергосервіс ЛТД" на замовлення ОСОБА_1 на підставі технічного паспорта в останній редакції, є необґрунтованим у частині відповідності запропонованого варіанту поділу будинку чинним будівельним нормам, оскільки за цим технічним рішенням одному співвласнику пропонується виділити кімнати 1, 2, 4, а іншому співвласнику - кімнати 3 і 5, при цьому кімната 3 є житловою, а кімната 5 - верандою. Проте кімнати 3 і 5 не можуть бути відокремленою квартирою, оскільки їх загальна площа становитиме 28,8 кв. м при мінімально необхідній згідно з будівельними нормами площі для однокімнатної квартири - 30,0 кв. м. До того ж при такому варіанті відсутня відокремлена кухня. У квартирі, що складатиметься з кімнат 1, 2, 4 відсутня житлова кімната, площа якої більша за 15,0 кв. м, що також є порушенням норм Державних будівельних норм України.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що її позовні вимоги ґрунтуються на технічному рішенні, яке виготовлене на підставі технічного паспорта, який не відповідає дійсному плануванню та площам кімнат у будинку. Це технічне рішення є необґрунтованим в частині відповідності запропонованого варіанту поділу будинку чинним будівельним нормам, що підтверджено висновками проведених у справі експертиз, оскільки за технічним рішенням одному співвласнику пропонується виділити кімнати, 3, 5 і частину кімнати 4, які в сукупності відповідають мінімальній площі відокремленої квартири. Проте іншому співвласнику в такому разі залишаться кімната 1 та кімната, що утвориться при об`єднанні кімнати 2 і частини кімнати 4, які не можуть за чинним будівельними нормами бути відокремленою квартирою, оскільки їх сукупна площа менша 30,0 кв. м, відсутня окрема кухня, враховуючи, що веранда відсутня і вхід до кімнати 1 відбувається одразу з двору, такий розподіл істотно порушує права іншого співвласника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визначено порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділено в користування ОСОБА_1 кімнату (кухню) площею 7,0 кв. м, кімнату площею 12,4 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 1 та 2, виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 18,8 кв. м, кімнату площею 10,3 кв. м, веранду площею 10 кв. м, позначені на технічному плані технічного паспорта від 31 липня 2017 року номерами 3, 4 та 5.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до визначного порядку користування будинком, який склався на даний час між сторонами, у користуванні ОСОБА_3 доцільно залишити кімнати 3 і 5, оскільки вона облаштувала ці кімнати для свого проживання і тривалий час користується ними, при цьому кімнати 1 та 2 слід передати в користування ОСОБА_1 .
Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не оспорюють те, що в користуванні ОСОБА_1 слід залишити кімнату 1 площею 7,0 кв. м та кімнату 2 площею 12,4 кв. м, а ОСОБА_3 - кімнату 3 площею 18,8 кв. м та кімнату 5 площею 10,0 кв м, тому відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Покладення на сторін обов`язку здійснити необхідні будівельні роботи для перепланування будинку, а також стягнення компенсації за відступ від ідеальної частки виходить за межі правової природи визначення порядку користування житлом, оскільки по суті підміняє собою рішення про поділ будинку в натурі.
Та обставина, що позивачу залишено у користуванні приміщення, загальна площа яких менша належної їй на праві власності площі, не порушує її прав, оскільки право спільної часткової власності не припинено та не змінює розміру часток співвласників будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції обмежено право ОСОБА_1 на володіння та користування 1/2 частини будинку, належної їй на праві власності; суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 358 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить по 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Із копії витягу Комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Тульчинське МБТІ") від 13 лютого 2009 року № 21868714 відомо, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 лютого 2009 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Із копії витягу КП "Тульчинське МБТІ" від 16 вересня 2011 року № 31333342 відомо, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 серпня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Із копії свідоцтва про шлюб відомо, що ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на " ОСОБА_1 ".
Згідно з копією технічного паспорта станом на 02 серпня 2011 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, відомо, зокрема, що в будинку була наявна веранда 1-1, між кімнатами 1-5 та 1-4 наявна груба та прохід.
Згідно з копією технічного паспорта станом на 11 лютого 2009 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_3, відомо, що в будинку була наявна веранда 1-1, між кімнатами 1-5 та 1-4 наявний перестінок, прохід відсутній.