Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 293/231/16-ц
провадження № 61-1887св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
| третя особа - державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчук Володимир Іванович, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року
у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчук В. І., про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 були: син ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та позивач ОСОБА_1 - онука, яка є спадкоємцем за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач зазначала, що після смерті її дядька ОСОБА_4 його син - ОСОБА_2, почав виганяти її зі спірного житлового будинку, вважаючи, що є єдиним власником цього житла на підставі договору дарування, укладеного між ним та його батьком.
Згодом позивачу стало відомо, що за життя ОСОБА_4 оформив усе спадкове майно після смерті матері на своє ім`я та 06 березня 2014 одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що такі дії свідчать про порушення спадкових прав позивача, ОСОБА_1 просила визнати недійсним в Ѕ частині свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори 06 березня 2014 року на ім`я ОСОБА_4 ; визнати за нею право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області
від 30 липня 2018 року (у складі судді Бруховського Є. Б.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 не мав права на спадкування, а позивач не зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби
ОСОБА_3 . А також нею не доведено, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5 .
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 липня 20185 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним в Ѕ частині свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06 березня 2014 року державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Пилипчуком В. І. на ім`я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та зареєстроване в реєстрі за № 499.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, крім ОСОБА_4, також є спадкоємцем за законом першої черги, оскільки має право на спадкування після смерті своєї баби за правом представлення. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно на ім`я ОСОБА_4 порушує спадкові права позивача.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на ј частину вказаного житлового будинку, апеляційний суд виходив з того, що договір дарування, на підставі якого відповідач набув право власності на цей житловий будинок, є дійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувала.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником спірного житлового будинку на підставі договору дарування.
Крім того, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що вона є спадкоємцем після смерті своєї баби ОСОБА_3, оскільки позивач ані після смерті свого батька ОСОБА_5, ані після смерті ОСОБА_3 не зверталась до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.
Разом з тим, позовна вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним може бути пред`явлена виключно до спадкоємців. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не є спадкоємцем ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже відповідачем у даному спорі про визнання його свідоцтва про право на спадщину може бути територіальна громада, за місцем розташування спадкового майна.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 на праві приватної власності
належала Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 03 березня 2016 року
ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про народження - батьками позивача ОСОБА_1 є: ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після смерті якої спадщину прийняв її син ОСОБА_4, одержавши 06 березня 2014 року у Черняхівській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на 500/100 ідеальних часток спірного житлового будинку.
Відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області,
у шестимісячний термін, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1,
у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: син - ОСОБА_4, 1961 року народження, невістка - ОСОБА_7, 1966 року народження, внук - ОСОБА_2, 1987 року народження, внучка - ОСОБА_1, 1977 року народження.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями були ОСОБА_4 - син померлої та ОСОБА_1 - онука, яка є спадкоємцем за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Також суди встановили, що на час смерті своєї баби ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем.
Отже, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 за законом першої черги є ОСОБА_1 (за правом представлення) та ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.