Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 303/4609/18
провадження № 61-12845св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнє підприємство "Закарпатський облавтодор", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Мукачівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"), Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" (далі - ДП "Закарпатський облавтодор"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Мукачівської міської ради, про визнання будівлі житловим будинком, придатним для проживання людини та визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що у 1981 році керівництво Мукачівської шляхово-експлуатаційної дільниці № 864 ДП "Закарпатський облавтодор" видало позивачці з чоловіком, який працював на цьому підприємстві, однокімнатну квартиру в будівлі по АДРЕСА_1 . У 1988 році після звільнення чоловіка з Мукачівського ШЕД № 864 вони надалі продовжували проживати у цій квартирі і сплачувати квартплату, комунальні послуги в бухгалтерію підприємства.
У 1992 році їх сусід отримав іншу квартиру, а тому вона з чоловіком, дітьми зайняли і другу однокімнатну квартиру в цьому ж будинку. Того ж року Мукачівське ШЕД № 864 зверталося до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні складськими приміщеннями в яких нібито вони проживали без дозволу із самовільним переобладнанням їх під житло, однак судами першої і другої інстанцій у задоволенні позову було відмовлено.
Згодом позивачка з чоловіком за власні кошти переобладнали цю квартиру і будинок у дві житлові кімнати, кухню, ванну та санвузол. Водночас вони провели у цей будинок електрику, воду і газопостачання та вона по теперішній час оплачує квартплату у бухгалтерію ШЕД № 864, оскільки її чоловік помер.
Вказана будівля не є складськими приміщеннями, а є житлом у якому всі члени її сім`ї зареєстровані. До того ж згідно з висновком № 15-05/18 експертного дослідження зазначена вище будівля є житловим будинком, ринкова вартість якої становить 362 417,00 грн. Сім`я позивачки є наймачами цього житлового приміщення, що підтверджується квитанціями про оплату житла на рахунок Мукачівської філії ШЕД № 864, договорами про надання послуг із газопостачання і користування електроенергією.
ОСОБА_1 просила визнати будівлю у АДРЕСА_1 житловим будинком придатним для проживання людини та визнати за нею право власності на нього за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 житловим будинком.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 ) за набувальною давністю.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 082,25 грн.
Стягнуто з ДП "Закарпатський облавтодор" на користь ОСОБА_1 судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 082,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 082,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 082,25 грн.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 місцевий суд виходив із того, що зазначений будинок є житловим і позивач відповідно до положень статті 344 ЦК України набула право власності на нього за набувальною давністю, оскільки вона у 1992-1993 роках добросовісно заволоділа цим чужим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти до теперішнього часу. Водночас відповідачі ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Закарпатський облавтодор" не довели, що вказана будівля є складським приміщенням, входить до статутного фонду та є власністю товариства і перебуває у повному господарському віддані ДП "Закарпатський облавтодор" й обліковується на балансі філії "Мукачівська ДЕД" як виробниче (складське приміщення). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" і ДП "Закарпатський облавтодор" про визнання права на приватизацію вирішувались інші правовідносини.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, з урахуванням ухвали Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" судові витрати в розмірі 6 493,45 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є власником спірного майна, яке перебуває у повному господарському віддані ДП "Закарпатський облавтодор" і обліковується на балансі філії "Мукачівське ДЕД ДП "Закарпатський облавтодор" як виробниче (складське) приміщення. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Закарпатський облавтодор" приймали рішення про передачу ОСОБА_1 цього майна. Суд першої інстанції помилково застосував статтю 344 ЦК України, оскільки у спірного майна є відомий позивачу ОСОБА_1 власник із яким у неї тривалий час існують судові спори.
ОСОБА_1 переобладнала зазначену вище будівлю без належних дозволів, що в розумінні статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, а тому право власності на нього за набувальною давністю у порядку статті 344 ЦК України набуватися не може, на що місцевий суд не звернув уваги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 червня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року та залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 листопада 2018 року.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що висновок апеляційного суду про наявність самочинного будівництва є неправильним. Застосуванню підлягає саме стаття 344 ЦК України, оскільки у спірному будинку заявниця та її сім?я проживає з 1981 року та продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном.
Доводи інших учасників справи
26 вересня 2019 року ДП "Закарпатський облавтодор" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.
Відзив ДП "Закарпатський облавтодор" мотивовано тим, що позивачці було достименно відомо про володіння чужим майном, а тому підстав для визнання права власності за позивачкою в порядку набувальної давності немає. Крім того, спірне приміщення входить до статутного фонду ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та є власністю товариства, перебуває у повному господарському віддані його дочірнього підприємства як виробниче (складське) приміщення, що встановлено у цивільних справах № 0707/5229/2012 та № 303/4372/17.
26 вересня 2019 року АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.
Відзив АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" мотивовано тим, що позивачці було добре відомо, що вона володіє чужим майном, оскільки мотивуючи заявлені позовні вимоги, вона стверджувала про те, що спірне житло було передано керівництвом ШЕД № 894.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
У вересні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що у період з
1974 по 1988 роки чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 працював в Мукачівській шляхово - експлуатаційній дільниці № 864 ДП "Закарпатський облавтодор". В 1981 році керівництво ШЕД № 864 надало йому та його сім`ї (дружина і двоє дітей) однокімнатну квартиру в будівлі по АДРЕСА_1 . У даній цегляній одноповерховій будівлі розміром 10,0 м. х 8,0 м, розміщались дві однокімнатні квартири з всіма зручностями та окремими виходами в двір загального користування. В другій однокімнатній квартирі проживала інша сім`я працівника даного підприємства.