Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 264/875/19
провадження № 61-22983св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу набули спільне майно, а саме, автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, VIN-код НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, а також будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що майно було зареєстровано на ім`я його батька - ОСОБА_4 . Після смерті матері він, ОСОБА_1, фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з матір`ю та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, який заповів усе майно ОСОБА_2, що є перешкодою для оформлення ним права власності на належну йому 1/2 частину автомобіля та будинку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на спірне майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що незважаючи на одне місце реєстрації позивача та його матері ОСОБА_5, позивач у встановленому законом порядку не реалізував свої спадкові права після смерті ОСОБА_5, а батько позивача - ОСОБА_4 за життя розпорядився спільним сумісним майном подружжя, у тому числі автомобілем ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, залишивши заповіт на це майно на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_1 не довів, що на момент пред`явлення позову він вчинив дії, передбачені нормами ЦК України, на прийняття спадщини, оскільки відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
При цьому апеляційний суд зазначив, що твердження позивача про те, що він проживав разом з матір`ю ОСОБА_5 та є спадкоємцем першої черги після її, ніким не оспорюється.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати та змінити рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2019 року й визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку спірного транспортного засобу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відтак, підлягають скасуванню.
Вказує, що судами попередніх інстанцій не зазначено мотивів та норм права, відповідно до яких вони відхилили встановлені обставини та на підставі яких норм права встановили, що ОСОБА_4 мав законні підстави розпорядитися не належним йому майном, а саме - 1/2 частки спірного автомобіля.
Стверджує, що спірний автомобіль зареєстрований на ім`я його батька, ОСОБА_4, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на підставі статей 60, 70 СК України належить їм в рівних частках. Оскільки на час смерті матері він проживав разом з нею, відтак, вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому звертає увагу, що судами встановлено, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5 спадщину не приймали.
Посилається на те, що можливості оформити свідоцтво про право на спадщину на 1/2 спірного автомобіля він не має можливості, оскільки зазначене майно зареєстроване за його батьком, ОСОБА_4, після смерті якого спадкоємцем є ОСОБА_2 .
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не мають жодних правових підстав.
Вказує, що твердження про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя суперечить обставинам справи, оскільки ОСОБА_4 починаючи з 16 грудня 2000 року проживав окремо від ОСОБА_5 та був зареєстрований за іншою адресою, спільне господарство подружжя не вело. З огляду на зазначене вважає, що спірний автомобіль, придбаний у 2008 році, тобто в період фактичного припинення шлюбних відносин за особисті кошти ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 22 вересня 1961 року (свідоцтво про одруження від 22 вересня 1961 року серії НОМЕР_3 )
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження від 19 листопада 1968 року серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_3, та онукою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 жовтня 1995 року № 1-4017 будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4, який був зареєстрований у вказаному будинку 06 грудня 2000 року.
Автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS TF69Y, VIN-код НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу з 12 березня 2008 року був зареєстрований за ОСОБА_4
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту від 11 березня 2016 року ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_2 .
Згідно з заповітом від 29 квітня 2016 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належний йому на праві особистої власності житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 .
Зі спадкової справи ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися 09 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 та 15 січня 2019 року - відповідач ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 з 20 травня 2000 року зареєстрований у АДРЕСА_2 . Його мати ОСОБА_5 була зареєстрована на АДРЕСА_2 з 19 вересня 1968 року до 01 квітня 2016 року (знята з реєстрації у зв`язку зі смертю).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалася.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.