ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №803/418/13-а
касаційне провадження №К/9901/39337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 (суддя Костюкевич С.Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Нос С.П.; судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 803/418/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старленд" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Старленд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0000821601.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2017 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 128, 159, 202 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на неправомірності неврахування позивачем при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року висновків акта перевірки від 18.07.2012 № 519/2200/33351597 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301.
Крім того, звертає увагу на те, що про судовий розгляд справи по суті в суді першої інстанції 16.12.2015 відповідача не було повідомлено, що, в свою чергу, позбавило його можливості направити до суду представника.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Старленд" у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, результати якої оформлено актом від 29.11.2012 № 164/1601/33351597.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на безпідставне неврахування при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року висновків акта перевірки від 18.07.2012 № 519/2200/33351597 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 293099,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0000821601, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 10225,00 грн. за основним платежем та 5113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Посилання в цій нормі на "грошове зобов`язання" не перешкоджає поширенню наведеного правила на від`ємне значення об`єкта оподаткування. Адже системний аналіз пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави вважати, що від`ємне значення та позитивне значення податку на додану вартість мають тотожну правову природу, позаяк являють собою від`ємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули - різницю між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.