ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №817/1641/17
адміністративне провадження №К/9901/6253/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу адвоката Троцюка Олександра Степановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у складі судді Жуковської Л.А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Качмара В.Я. (головуючий), Курильця А.Р., Мікули О.І. у справі №817/1641/17 за позовом ОСОБА_1 до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав, Регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Іллюка Сергія Валерійовича, Представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунова Олега Миколайовича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у нездійсненні перевірки викладених у зверненнях від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 обставин порушення відповідними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, передбаченого статтями 4, 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" права ОСОБА_1 на отримання пристосованого житла або заміну жилої площі, передбаченого ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" права на пристосування займаного ОСОБА_1 приміщення відповідно до її специфічних потреб, права на отримання соціального житла відповідно до Закону України "Про житловий фонд соціального призначення";
- зобов`язати відповідачів провести перевірку викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017 порушень відповідними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, передбаченого статтями 4, 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" права ОСОБА_1 на отримання пристосованого житла або заміну жилої площі, передбаченого ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" права на пристосування займаного ОСОБА_1 приміщення відповідно до її специфічних потреб, права на отримання соціального житла відповідно до Закону України "Про житловий фонд соціального призначення".
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишено без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.2. Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 27.10.2016 №12.3/7-Д275826.16/17-170 повідомив ОСОБА_1, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" за її зверненням відкрито провадження у справі щодо захисту її житлових прав.
4.3. Листом від 16.12.2016 №12.3/7-Д278992.16/17-170 на повторне звернення ОСОБА_1 повідомлено, що провадження Уповноваженого з прав людини за її зверненням триває. З метою вивчення обставин справи на місці регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунову О.М. надано доручення детально з`ясувати обставини порушених у зверненні ОСОБА_1 питань. За результатами проведеної перевірки буде прийнято рішення щодо можливих додаткових заходів реагування за зверненням позивача, про що її буде додатково повідомлено.
4.4. Листом від 09.02.2017 №8.1.1/7-Д283614.17/1/17-153 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 до Регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області в якій зазначено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" з метою перевірки обставин стверджуваних ОСОБА_1 правопорушень за її зверненням відкрито провадження Уповноваженого з прав людини, в рамках якого направлено відповідний запит до вказаного Територіального центру. Про результати провадження буде повідомлено додатково.
4.5. 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 знову звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.6. 03 березня 2017 року Представником Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Ляхом Д.О. листом №8.2.1/7-Д275826.16-2/17-46 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 . У вказаній відповіді зазначено, що під час перевірки проведеної у виконавчому комітеті Рівненської міської ради з`ясовано, що позивач перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 в списку загальної черги №3807 та як особа, що має І групу інвалідності, у списку на першочергове отримання житла під №1710. Від пропозицій спеціальної комісії депутатів Рівненської міської ради щодо поліпшення житлових умов, в тому числі за місцем нинішнього проживання, ОСОБА_1 відмовилась.
4.7. 27 березня 2017 року позивач звернулась до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкунова О.М. із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.8. Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області Торкуновим О.М. листом від 27.04.2017 №100-04/17 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що вона перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під №3808. Зазначено, що оскільки позивач має І групу інвалідності, тому згідно з діючим житловим законодавством має право на першочергове отримання житла. Всі громадяни, які мають право на першочергове отримання житла, включені у відповідний список по даті звернення. Серед таких осіб, ОСОБА_1 обліковується під №1712. Відповідно до статей 42 та 43 Житлового Кодексу Української РСР надати житло ОСОБА_1 можливо лише згідно з чергою.
4.9. 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.В. із заявою, в якій вона скаржилась на неналежні умови проживання її як інваліда І-групи та просила забезпечити її належним житлом.
4.10. Крім того, встановлено, що Виконавчий комітет Рівненської міської ради листом від 12.05.2017 №Д-127/14-15/17 на звернення ОСОБА_1 повідомив, що вона перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під №3808. Зазначено, що оскільки позивач має І групу інвалідності, тому згідно з діючим житловим законодавством має право на першочергове отримання житла. Всі громадяни, які мають право на першочергове отримання житла, включені у відповідний список по даті звернення. Серед таки осіб, ОСОБА_1 обліковується під №1712. Відповідно до статей 42 та 43 Житлового Кодексу Української РСР надати житло ОСОБА_1 можливо лише згідно з чергою.
5. Уважаючи, що відповідачами фактично не проведено перевірки даних зазначених нею в зверненнях від 27.09.2016, від 03.02.2017 та від 27.03.2017, позивач звернулась до суду з зазначеним позовом та просила визнати протиправною таку бездіяльність відповідачів щодо не перевірки даних зазначених у вказаних зверненнях та зобов`язати провести таку перевірку.
6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами дотримано вимог чинного законодавства, перевірка даних наведених у зверненнях позивача проведена відповідачами належним чином та у межах компетенції відповідно до вимог Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
10. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
11. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
11.1. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки на думку скаржника відповідачами не було належно перевірені викладені у звернення порушення органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями прав заявника передбаченого статтями 4, 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та частиною першою статті 1, статті 26 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"
12. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення суду першої і апеляційної інстанцій постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Статтею 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" визначено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 4 вказаного Закону уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
14. Статтею 10 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" визначено, що для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов`язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України "Про державну службу". Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов`язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.
15. Статтею 11 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" визначено, що уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.
16. Відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
17. Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
18. При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
19. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
20. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
21. Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
22. Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
23. Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
24. Статтею 31 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
24. Частинами 1 та 3 статті 34 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
25. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
26. Згідно з частиною 1 статті 36 Житлового Кодексу Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
27. Статтею 38 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 39 Житлового Кодексу Української РСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
29. Згідно із частиною 1 статті 40 Житлового Кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
30. Статтею 42 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що Житловий Кодекс Української РСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.