ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2020 року
Київ
справа №826/11399/17
адміністративне провадження №К/9901/2207/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у складі судді Федорчука А. Б. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є., Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М. у справі № 826/11399/17 за позовом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради до Міністерства фінансів України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України та зобов`язати Міністерство фінансів України здійснити відшкодування шкоди на користь Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради у розмірі 58 570, 96 грн коштів державної субвенції.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позовні вимоги задоволено.
2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо ненадання позивачу коштів на відшкодування телекомунікаційних послуг за листопад-грудень 2015 року. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 - залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" (виконавець) та Управлінням праці та соціального захисту населення Володимир-Волинського міськвиконкому (замовник) 02.01.2015 було укладено договір № 30/15-33 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами, за умовами пункту 1.1. якого виконавець своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник відшкодовує виконавцю кошти за надані послуги.
3.2. Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. розділу 2 договору замовник зобов`язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані послуги протягом тридцяти календарних днів.
3.3. Згідно з підпунктом 2.2.4 пункту 2.2. розділу 2 договору виконавець зобов`язувався щомісяця, за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця протягом п`яти банківських днів.
3.4. Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 02 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року.
3.5. Відповідно до частин першої та третьої статті 63 Закону України "Про телекомунації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
3.6. Судами також встановлено, що надання пільг при оплаті послуг зв`язку (телекомунікаційні послуги) визначено положеннями Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про охорону дитинства".
3.7. У зв`язку з існуванням у позивача заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", останній звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 58 570,96 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період листопад, грудень 2015 року.
3.8. Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.02.2017 у справі № 903/988/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено та стягнуто з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 58 570, 96 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.
3.9. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 вказане рішення Господарського суду Волинської області від 15.02.2017 у справі № 903/988/16 залишено без змін.
3.10. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що внаслідок бездіяльності Міністерства фінансів України органом місцевого самоврядування не було отримано субвенції з державного бюджету.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, вказав на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 1191-р "Про перерозподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році" місцевим бюджетам Волинської області було збільшено обсяг планових призначень субвенції на 1 606, 4 грн, а субвенція була передбачена в межах фінансового ресурсу держави в загальній сумі 37 802, 4 грн. Проте, відповідачем не надано доказів фактичного надання субвенцій з державного бюджету на компенсацію піляг зв`язку на умовах, передбачених чинним законодавством, що свідчить про порушення прав та інтересів позивача та вимог чинного законодавства.
4.1. Частково задовольняючи апеляційну скаргу відповідача та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, судом апеляційної інстанції вказано на те, що в межах повноважень відповідачем здійснено дії, щодо виділення коштів на надання субвенцій місцевим бюджетам, що було відображено в постанові Кабінету Міністрів України від від 18.11.2015 № 1191-р "Про перерозподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково зроблено висновок про можливість відшкодування коштів за попередні бюджетні роки, на підставі рішення суду в господарській справі.
5.2. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було належним чином відреаговано на подане ним клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, що спричинило порушення норм процесуального права та ухвалення незаконного судового рішення.
6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій викладено незгоду з доводами скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Стосовно доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині незастосування положень КАС України стосовно строків звернення позивача до суду колегія суддів зазначає наступне.
10. Доводи касаційної скарги в цій частині грунтуються на тому, що судом першої інстанції не було належним чином відреаговано на подане 14.08.2018 представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушення позивачем шестимісячного строку на звернення до суду.
11. Так, відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Колегія суддів уважає, що звернення позивача до суду протягом шестимісячного строку з моменту прийняття рішення суду в господарській справі № 903/988/16 є обгрунтованим, оскільки підставами позову зазначено саме обставини стягнення з органу місцевого самоврядування коштів за вказаним судовим рішенням.
13. Разом з тим, матеріалами адміністративної справи не підтвердежно подання відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
14. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд зазначає про те, що вказані доводи касаційної скарги не знайшли свого підтверджпення під час перегляду справи.
15. Стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права колегія суддів зазначає настуне.
15. Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту.
17. Статтею 102 Бюджетного кодексу України (в редакції станом на момент листопад-грудень 2015 року) визначено порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту.
18. Так, відповідно до частини п`ятої статті 102 Бюджетного кодексу України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.