ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №822/2258/17
касаційне провадження №К/9901/39700/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (суддя Касап В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017 (головуючий суддя - Драчук Т.О.; судді: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі № 822/2258/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 № 0002421306/125, від 12.05.2017 № 0002441306/122, від 12.05.2017 № 0002461306/123 та рішення від 06.07.2017 № 0019221306 про застосування штрафних санкцій.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 адміністративний позов задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.11.2017 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Хмельницькій області оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2017 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Хмельницькій області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 частини четвертої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому зазначає, що судовими інстанціями проігноровано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі встановлений під час здійснення контрольного заходу факт безпідставного включення позивачем до витрат вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 14331,76 грн., придбання яких не пов`язане з провадженням господарської діяльності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом від 10.04.2017 № 0329/22-01-13-02/ НОМЕР_1 .
Перевіркою, зокрема, встановлено недотримання позивачем вимог пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок завищення витрат та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками придбання паливно-мастильних матеріалів.
При цьому з`ясовано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності використовував власний вантажний автомобіль MERSEDES BENZ, яким здійснював перевезення вантажів, придбаних для реалізації. До витрат відносив придбане дизельне паливо, оформлюючи подорожні листи на кожну поїздку, з розрахунку 30 л. на 100 км. шляху.
В свою чергу, відповідач за наслідками здійсненої перевірки дійшов висновку, що норма, яка використовується позивачем, не є правильною, оскільки відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, для автомобіля MERSEDES BENZ моделі 814D норма становить 14,1 л. на 100 км. шляху.
Наведене, в свою чергу, призвело до порушення підприємцем підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 частини четвертої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0002421306/125, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5649,28 грн. за основним платежем та 2824,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 12.05.2017 № 0002461306/123, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3952,74 грн. за основним платежем та 1976,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 12.05.2017 № 0002441306/122, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 511,42 грн. за основним платежем та 127,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення від 06.07.2017 № 0019221306, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1520,89 грн.
За правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.