ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №820/3719/18
адміністративне провадження №К/9901/59565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (суддя - Єгупенко В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (головуючий суддя - Резнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі №820/3719/18 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до командира військової частини А2256 (далі також - відповідач, військова частина А2256) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини А2256 у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) військової частини А2256, які полягають у розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні з включенням в її розмір 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням вже виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем до розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні безпідставно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (також - КМУ) від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (у редакції постанови КМУ від 13 березня 2013 року №161) та винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбачену постановою КМУ від 31 січня 2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі також - Постанова №24). Крім того, позивач вказує, що Харківським окружним адміністративним судом було прийнято рішення у справі №820/6712/17, що набрало законної сили, яким встановлено обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області включити спірні виплати до його грошового забезпечення. На підставі вказаного позивач звернувся до військової частини А2256 із заявою про здійснення належного перерахунку, проте такого перерахунку відповідач не здійснив. ОСОБА_1 вважає, що така бездіяльність відповідача обмежує його законні права та інтереси, а тому звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Мотиви, з яких суд першої та апеляційної інстанцій дійшли зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону № 2011-XII. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода як і винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, є видом грошового забезпечення військовослужбовця та входить в його склад. Така винагорода виплачується на постійній основі та не залежить від будь-яких додаткових критеріїв чи обставин, а тому вона є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. При цьому, з указаних грошових винагород, які позивач отримував під час проходження служби, було нараховано і сплачено страхові внески. Скаржник зауважує про те, що посилання відповідача на відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат. ОСОБА_1 посилається на практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10.
Також позивачем надано клопотання, у якому він просив прийняти рішення у справі та врахувати обставини і висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №820/3211/17.
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу у якому він просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів - без змін, оскільки вважає, що скарга ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 18 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Анцупової Т.О. (суддя-доповідач), Кравчука В.М, Стародуба О.П. відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), визначено новий склад суду: Берназюк Я.О. (головуючий суддя), Желєзний І.В., Чиркін С.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року №1916/0/78-19, у зв`язку із постановленням ухвали про відведення (самовідвід) колегії суддів у справі №820/3719/18, визначено новий склад суду: Соколов В.М. (головуючий суддя), Білак М.В., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника Луганського зонального відділу військової служби правопорядку.
Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, індексацію, що підтверджується копією грошового атестата №307642 та копіями довідок.
24 червня 2017 року позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Позивачу стало відомо, що при звільненні військова частина А 2256 розрахувала та виплатила йому одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до Постанови КМУ №889 та індексації.
Не погоджуючись з таким розрахунком позивач 05 березня 2018 року звернувся до Військової частини А2256 із заявою, у якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, які він отримував під час проходження військової служби та виплатити недораховану суму.
Відповідач не здійснив позивачу новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.