ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 квітня 2020 року
справа №280/1068/19
адміністративне провадження №К/9901/5067/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Ханової Р. Ф.,
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (судді Дурасова Ю. В., Божко Л. А., Лукманова О. М.)
у справі №280/1068/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя"
до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі -відповідач 2 у справі) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність податкового органу, яка полягає у не наданні до Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні у довільній формі письмового документа щодо стану розрахунків з податку на додатну вартість на звернення позивача № 33 від 31.01.2019, та зобов`язано податковий орган надати у довільній формі письмовий документ щодо стану розрахунків з податку на додатну вартість Товариства. Визнано неправомірною бездіяльність податкового органу, яка полягає у нездійснені коригування (виправлення) записів Інтегрованої картки платника податків шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995,00 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року, та зобов`язано відповідача провести коригування (виправлення) записів Інтегрованої картки платника податків шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
02 жовтня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання копії апеляційної скарги для відповідач - 2 та документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
23 жовтня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
12 грудня 2019 року Головне управління ДФС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року. Одночасно відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтовано тим, що відповідач був позбавлений можливості виконати вимоги процесуального закону щодо сплати судового збору у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень на сплату судового збору. Також зазначає, що на момент подачі даної апеляційної скарги вимоги Закону України "Про судовий збір" виконано.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.
27 січня 2020 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтовуючи пропуск строку апеляційного оскарження відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору на час первинного подання апеляційної скарги. Зазначив, що повторна подача апеляційної скарги здійснена одразу після отримання відповідного документа про сплату судового збору. При цьому, не зазначає інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, ніж ті, що були зазначені раніше.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з посиланням на пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підстави, наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження, ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 вересня 2019 року визнано неповажними. Крім того, інші зазначені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 лютого 2020 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті. В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.
06 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Одночасно Товариством заявлено клопотання про закриття провадження у справі з мотивів відсутності у позивача на момент подання цього клопотання документів, які підтверджували б повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу. Суд відхиляє це клопотання позивача з огляду на наявність документів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу, дослідження та прийняття їх судом на стадії відкриття провадження у справі.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.