Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 727/6578/17
провадження № 51-4494 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
захисника Лутсу І.В. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Палія Д.В. та Лутсу І.В. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 квітня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 22017260000000020 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінськ Республіки Білорусь, громадянина Республіки Білорусь, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, крім житла;
- ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, крім житла;
- ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, крім житла.
Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 31 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 07 червня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника Лутсу І.В. залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2, у лютому 2017 року, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, що унеможливлює ідентифікацію інтернет-користувача, замовив через всесвітню мережу "Інтернет" з Королівства Нідерландів до України 401 таблетку, які містять у своєму складі психотропну речовину МДМА, розрахувавшись із постачальником шляхом безготівкового банківського переказу міжнародної криптовалюти в розмірі 0,6 біткоїна, що за курсом НБУ становило приблизно 600 доларів США. Після здійснення оплати зазначена партія таблеток була надіслана з Нідерландів до України міжнародним поштовим відправленням на адресу ОСОБА_3, який не був обізнаний із вмістом відправлення.
16 березня 2017 року вказане поштове відправлення надійшло до ДОПП ПАТ "Укрпошта", після проведення митного оформлення і встановлення факту наявності у відправленні заборонених в обігу психотропних речовин, дана посилка в рамках проведення контролю за вчиненням злочину була направлена адресату, який 28 березня 2017 року забрав її та 30 березня 2017 року передав ОСОБА_4, яка не була обізнана про вміст посилки. 31 березня 2017 року ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне переміщення через митний кордон України таблеток із психотропною речовиною МДМА, отримав від ОСОБА_4 посилку, яка містила 401 таблетку, загальною кількістю МДМА в яких становила 67,540 г.
Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи в м. Харкові в період з 20 по 25 березня 2017 року, замовив за 230 грн через мережу Інтернет психотропну речовину - амфетамін у кількості 0,3 г для власного вживання. Також він у якості подарунка отримав пакунок із марихуаною, масою в перерахунку на суху речовину 0,552 г, яку зберігав без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Палій Д.В. просить змінити судові рішення та звільнити засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що суди при призначенні покарання не врахували усіх даних про особу винного та обставин, що пом`якшують покарання. Крім того стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви сторони захисту про відвід прокурорів.
Захисник Лутсу І.В. у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення допущені під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України не доведена належними та допустимими доказами, оскільки у засудженого не було умислу на збут психотропної речовини та не доведено переміщення через митний кордон України. Вказує про недопустимість таких доказів, як протоколу огляду предметів (телефону та бандеролі). Крім того під час апеляційного розгляду докази безпосередньо не були досліджені, в порушення ст.419 КПК України в ухвалі не містяться мотиви з яких суд виходив при ухваленні рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Лутсу І.В. у суді касаційної інстанції підтримала свою скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження судами були дотримані. Посилання у касаційних скаргах на неповноту судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.
Місцевий суд оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника доводам, у тому числі й щодо відсутності в діях винного умислу на збут психотропної речовини, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема, великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб`єкта злочину, те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє або зберігає їх, тощо.
При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, слід звертати увагу на її упакування та розфасування, повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у її володінні. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів в особливо великих розмірах, то має бути доведено, що така кількість об`єктивно перевищує потреби такої особи для власного вживання.
Судами було вірно встановлено, що ОСОБА_1 мав на меті саме збут психотропної речовини, що підтверджується кількістю вилученої речовини, яка є надмірним розміром для вживання однією особою, враховано, що засуджений не перебував на обліку у лікаря-нарколога та не був особою, яка постійно вживає наркотичні або психотропні речовини. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений вживав додаткових заходів для конспірації своєї діяльності, зокрема, просив інших осіб отримати на пошті психотропні речовини, що були ним замовлені на ім`я особи, яка не була обізнана зі справжнім вмістом посилки. Також, згідно показань самого засудженого та свідків, ОСОБА_1 сплатив за цю речовину біткоїнами, що придбав на позичені кошти, які обіцяв повернути у більшому розмірі (з відсотками), а також свідки стверджували про намір ОСОБА_1 пригощати друзів психотропною речовиною. Протоколом огляду мобільного телефону доведено, що в переписці у програмі "Телеграм" засуджений обговорює з іншим користувачем суми грошей, за які можна продавати товар.
Усім наведеним доказами суд дав відповідну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 умислу на збут психотропної речовини.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, оскільки не доведено переміщення психотропних речовин через державний кордон, то вони спростовуються наступним.
Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України психотропних речовин у будь-який спосіб. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.