Постанова
іменем України
9 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/23603/18
провадження № 51-6035км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у проваджені в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020007855, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаному органу про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також суд прийняв рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 серпня 2018 року о 22:17, діючи умисно, спільно з невстановленою особою, з якою вступив у попередню змову, з метою таємного викрадення чужого майна проник до гаражного боксу АДРЕСА_2, звідки викрав належне ОСОБА_2 майно (автомобільні покришки та електроінструмент) загальною вартістю 5858 грн, а також належне ОСОБА_3 майно (електроінструменти та кавомашину) загальною вартістю 5916,41 грн, заподіявши потерпілим матеріальної шкоди у зазначеному розмірі.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 серпня 2019 року в порядку ст. 404 КПК України змінив вирок місцевого суду, виключивши зі вступної, мотивувальної його частини та з формулювання обвинувачення посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2010 року та кваліфікуючу ознаку "повторність" і вказав, що ОСОБА_1 є особою раніше не судимою в силу ст. 108 КК України, а в решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, а також даних про особу останнього, і неправильно застосував ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України. Крім того, прокурор зазначив, що з урахуванням положень ст. 69-1 КК України покарання засудженому не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Руденко О.П. підтримала викладені в касаційній скарзі прокурора доводи в частині необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69-1 КК України, при цьому просила внести в судові рішення відповідні зміни. Інші доводи в касаційній скарзі вважала необґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Встановлені судом фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Касаційні доводи прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 є необгрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.