ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 452/1490/15-к
провадження № 51-8688км18
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Голубицького С. С., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 червня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Ухвалений вирок, оскаржене судове рішеннята встановлені обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 вересня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та виконанням керівних та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, вустановах та організаціях незалежно від форми власності, на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки.
За висновками згаданого суду, ОСОБА_1, обіймаючи з 1 квітня 2012 року по 18 серпня 2014 року посаду заступника начальника ЦПЗ № 2 із технічних питань, будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них. Зокрема, маючи реальну можливість забезпечити роботу ЦПЗ № 2 з отримання, перевезення поштової кореспонденції та грошей, усупереч вимогам підпунктів 1.3, 1.4, 1.8, 1.9, 1.15 Інструкції з супроводження та охорони пошти при перевезеннях, затвердженої наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 29 грудня 1999 року № 158; підпунктів 5.1.13, 5.2.2, 5.2.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211; наказу від 28 лютого 2014 року № 56 "Про розподіл функціональних обов`язків" між начальником ЦПЗ № 2, заступниками начальника та головним бухгалтером; п. 4 наказу начальника ЦПЗ № 2 від 4 квітня 2014 року № 90 "Про призначення відповідальних по ЦПЗ № 2 ЛД УДППЗ "Укрпошта" за облік, збереження, використання службової вогнепальної зброї та боєприпасів" ОСОБА_1 не забезпечив належного виконання положень цих нормативно-правових актів та організації роботи відповідно до покладених на нього службових обов`язків, що призвело до настання тяжких наслідків. Достовірно знаючи, що згідно з наказом начальника Самбірського центрального відділення зв`язку № 2 "Укрпошти" від 30 липня 2014 року№ 997-к оператора ОСОБА_2 було тимчасово з 5 по 9 серпня 2014 року призначено на посаду листоноші із супроводження пошти, ОСОБА_1 не забезпечив контролю за станом збереження, організації видачі, перевезення поштових відправлень, товарно-матеріальних цінностей і грошей, перевезення їх спеціалізованим автотранспортом, не ініціював перед керівництвом зазначеного ЦПЗ прийняття рішення про закріплення за ОСОБА_2 засобів безпеки - бронежилета і вогнепальної зброї, не забезпечив цього працівника вказаними засобами та не провів із ним інструктажу. Крім того, знаючи, що останній не отримав таких засобів, не має дозволу на носіння зброї, а водій, котрий повинен був разом із листоношою супроводжувати перевезення пошти, не приступив до виконання своїх обов`язків і відсутній спеціально обладнаний автомобіль, ОСОБА_1 фактично допустив самостійне розвезення ОСОБА_2 поштової кореспонденції та грошей. Унаслідок цього 9 серпня 2014 року о 10:45 на ділянці дороги між селами Болозів та Скелівка Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_2, який за згодою, у тому числі й ОСОБА_1, одноособово без засобів безпеки розвозив кореспонденцію та гроші, було застрелено невстановленими особами й викрадено 283 600 грн.
Апеляційний суд Львівської області 8 червня 2018 року, задовольнивши касаційну скаргу сторони захисту, скасував обвинувальний вирок і закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на те, що з 28 липня по 6 серпня 2014 року ОСОБА_1 надавалася щорічна відпустка, 9 серпня 2014 року для нього був вихідним днем, а тому цього дня він не виконував своїх службових обов`язків і не знав про тимчасове призначення ОСОБА_2 листоношою та одноособове розвезення останнім пошти. Як зазначено в ухвалі, не було і законних підстав для видачі ОСОБА_2 зброї, адже той не мав відповідного дозволу на її носіння. За висновками апеляційного суду, листоношу застрелили нападники, а тому його смерть не перебуває у прямому причинному зв`язку з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд здійснив провадження упереджено, з порушенням приписів статей 23, 404 вказаного Кодексу, не дав в аспекті ст. 94 КПК належної оцінки зібраним у справі доказам і за наявності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_1 незаконно закрив щодо нього кримінальне провадження. На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 зазначеного Кодексу.
На касаційну скаргу захисник Фрусенко А. О. подав заперечення, в яких, наводячи аргументи, зазначає про необґрунтованість заявлених прокурором вимог.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило. На адресу Верховного Суду 8 квітня 2020 року від ОСОБА_1 та його захисника надійшли клопотання про можливість здійснення такого розгляду без їхньої участі. При цьому сторона захисту також зазначила про неспроможність доводів у касаційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; при скасуванні вироку в ухвалі належить зазначити, які норми закону порушено та в чому саме полягають ці порушення. Отже, рішення суду апеляційної інстанції повинно містити переконливу правову аргументацію щодо неправильності висновків місцевого суду про винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину, звідси і наявності передбачених законом підстав для закриття кримінального провадження. При цьому в разі незгоди з установленими в оспорюваному вироку фактичними обставинами справи та оцінкою доказів судом першої інстанції апеляційний суд повинен безпосередньо їх дослідити, керуючись правилами статей 23, 404 КПК, й оцінити відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.