Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 442/1116/17
провадження № 51-6359км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140110002258, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрогобича Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК через недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 30 вересня 2016 року близько 19:00 на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 . Унятичах під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин завдав ОСОБА_2 удару кулаком у голову, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді садна та синця.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що місцевий суд не вмотивував свого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та фактом заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, хоча ці обставини підтвердив у суді сам обвинувачений, потерпілий та свідки. Натомість суд безпідставно визнав їх показання непослідовними та суперечливими; не зазначив, у чому саме полягає суперечність цих показань; дійшов передчасного та помилкового висновку про недоведеність прямого умислу ОСОБА_1 на заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, посилаючись на свій же висновок щодо показань свідків; не врахував та не дав оцінки іншим письмовим доказам сторони обвинувачення (протоколам слідчих експериментів, висновку експерта тощо). Апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення, усупереч вимогам ст. 404 КПК повторно не дослідив доказів та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі. З огляду на зазначене вирок місцевого суду не відповідає вимогам статей 91, 94, 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК. Зокрема, п. 1 ч. 3 указаної статті встановлено, що у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Однак суд першої інстанції цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався, не здійснив належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, та дійшов передчасного й суперечливого висновку про недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинив ОСОБА_1 .
Так з обвинувального акта убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в умисному заподіянні 30 вересня 2016 року легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, через відсутність достатніх доказів вчинення злочину обвинуваченим.
Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.