Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2-327/12
провадження № 61-12452св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра",
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Білої Ірини Володимирівни на постанову Сумського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенко В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"
(далі - ПАТ "КБ "Надра", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15/2008/441703/2/443, згідно якого, останній отримав кредит в розмірі 250 000,00 грн на умовах строковості, платності та повернення. Також вказували, що з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 22 травня 2008 року, згідно якого останній зобов`язувався відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань. Наголошував на тому, що згідно умов вищевказаного кредитного договору позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в розмірі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Однак позичальник в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на день подання позовної заяви має заборгованість перед Банком в розмірі 373 585,28 грн, з яких: 231 492,05 грн заборгованість зі сплати суми кредиту, 95 758,55 грн заборгованість за процентами, 17 285,35 грн заборгованість зі сплати пені, 12 758,10 грн - інфляційні збитки, 16 291,23 грн - штраф. Також Банк звертав увагу суду на те, що у разі порушення позичальником обов`язків встановлених кредитним договором, він має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором від позичальника та поручителя в солідарному порядку.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути в солідарному порядку з
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2008 року № 15/2008/441703/443 в розмірі 373 585,28 грн, з яких: 231 492,05 грн заборгованість зі сплати суми кредиту, 95 758,55 заборгованість за процентами, 17 285,35 грн - заборгованість зі сплати пені, 12 758,10 грн - інфляційні збитки, 16 291,23 грн - штраф.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2012 року позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 373 585,28 грн.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" в рахунок відшкодування судового збору по 850,00 грн з кожного та в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60,00 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки боржник та поручитель належним чином не виконують взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, та станом на день розгляду справи мають заборгованість в розмірі 373 585,28 грн, то наявні всі правові підстави для стягнення з них цієї заборгованості в солідарному порядку в повному обсязі.
Постановою Сумського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Булановим О. М., задоволено.
Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2012 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в розмірі 373 585,28 грн та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" 850,00 грн в рахунок відшкодування судового збору, а також 60,00 грн в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 373 585,28 грн на користь ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Банк пред`являючи у
2010 році позовні вимоги до ОСОБА_2 як до майнового поручителя за договором іпотеки фактично змінив строк виконання договору. Зокрема позов Банку до ОСОБА_2 про дострокове повернення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 2-184/2010 було задоволено рішенням Сумського районногосуду Сумської області від 28 квітня 2010 року, тому звертаючись до суду з указаним позовом Банк таким чином змінив строк виконання основного зобов`язання. Отже, право позивача на пред`явлення вимоги до поручителя сплило 29 жовтня 2010 року, тому саме з цього моменту договір поруки вважається припиненим у відповідності до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки Банк досудову вимогу про сплату боргу ОСОБА_2, як поручителю направив лише 12 жовтня 2011 року
(а. с. 17), тобто через 1 рік 5 місяців 16 днів після настання строку виконання основного зобов`язання. ОСОБА_1 апеляційна скарга на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2012 року не подавалася, тому рішення суду першої інстанції переглядалося лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Білої І. В. на постанову Сумського апеляційного суду від 22 травня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" вособі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Білої І. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана Банком постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно було встановлено обставини у справі, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказає, що строк дії кредитного договору від
22 травня 2008 року № 15/2008/441703/2/443 сторонами було погоджено до
21 травня 2015 року, тому висновок апеляційного суду, що цей строк Банком було змінено шляхом пред`явлення до Сумського районногосуду Сумської області позову про дострокове повернення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки є неправильним. Також зазначає про те, що поза увагою суду апеляційної інстанції також залишилась та обставина, що погашення заборгованості за вказаним договором мало відбуватися згідно графіку платежу, тому суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що до частини платежів, які мав би сплачувати боржник до
21 травня 2015 року ще не сплив строк визначений частиною четвертою статті
559 ЦК України. Також вказує про те, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-154цс18), зокрема стосовно того, що в даному випадку порука могла припинитися лише в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення спірних коштів, а не щодо повернення всієї суми заборгованості. Наголошує на тому, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на їх користь заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє їх права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Зарічного районного суду м. Суми.
У серпні 2019 року справу № 2-327/12 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 травня 2008 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15/2008/441703/2/443, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 250 000,00 грн зі строком повернення до 21 травня
2015 року.
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору плата за користування кредитними коштами складає 18,9 % річних.
У розділі 3 Кредитного договору від 22 травня 2008 року визначено, що для забезпечення виконання зобов`язань по цьому договору ОСОБА_2 (іпотекодавець) передає в іпотеку жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 оціночною вартістю
359 000,00 грн та земельну ділянку оціночною вартістю 27 261,00 грн за цією ж адресою (а. с. 8 том 1). Таким чином, вказаний договір було забезпечено іпотекою.
22 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Надра" було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 зобов`язувався відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань (а. с. 14-15 том 1).
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що через невиконання боржником своїх зобов`язань, Банк звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про дострокове повернення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 квітня 2010 року позов було задоволено.
Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 травня 2008 року № 15/2008/441703/2/443 на житловий будинок з надвірними будівлями, та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які були передані в іпотеку ОСОБА_2 .
Зі змісту рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 квітня 2010 року судом апеляційної інстанції було встановлено, що заборгованість по кредиту яка утворилася станом на 23 грудня 2009 року, тобто станом на день пред`явлення вимоги до майнового поручителя становила 251 687,81 грн, з яких: 231 492,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 448,03 грн - заборгованість за процентами за користування тілом кредиту та 1 315,29 грн - заборгованість зі сплати
пені (а. с. 18 том 2).
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що у вищевказаній структурі заборгованості були відсутні інфляційні збитки та штраф.
Також судом було зазначено, що якщо порівнювати структуру боргу, яка утворилася станом на день пред`явлення вимоги до майнового поручителя та станом на день пред`явлення позову про стягнення заборгованості у цій справі, то Банком після пред`явлення позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, серед іншого, було нараховано 78 310,52 грн процентів за користування кредитними коштами та 15 970,06 грн пені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).