Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 758/6070/19
провадження № 61-743св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журба Таміла Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2019 року у складі судді Войтенко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Борисової О. В.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журби Таміли Володимирівни,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною скаргою, посилаючись на те, що у провадженні Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві перебуває ВП № 58697140, відкрите за заявою стягувача про примусове виконання постанови № 44938830 Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 13 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 293 366,41 грн.
Державний виконавець незаконно вчиняє виконавчі дії, оскільки виконавче провадження було залишене без виконання.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною постанову державного Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Журби Т. В. від 22 березня 2019 року ВП № 58697140 про відкриття провадження та зобов`язати державного виконавця скасувати дану постанову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадженні у справі за скаргою ОСОБА_1 . Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що на виконанні у Подільському РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві перебуває не виконавчий лист, виданий за судовим рішенням, ухваленим в порядку цивільного судочинства, а постанова № 44938830 Подільського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 13 жовтня 2014 року, тому дії державного виконавця не можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновок суду першої інстанції щодо юрисдикції спору не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вона зверталася до суду із цією скаргою як до адміністративного суду, посилаючись на, зокрема норми КАС України. Неврахування судами вказаних фактів дає можливість стверджувати, що такими діями порушуються її конституційні права щодо захисту своїх прав у суді.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Подільському РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві перебуває не виконавчий лист, виданий за судовим рішенням, ухваленим в порядку цивільного судочинства, а постанова № 44938830 Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 13 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави у розмірі 293 366,41 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Подільського районного суду міста Києва.
20 лютого 2020 року справа № 758/6070/19 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено про те, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.