Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 295/8529/17
провадження № 61-694св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 жовтня 2018 року в складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 06 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Григорусь Н. Й.,
Борисюка Р. М., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 03 серпня
2018 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 05 липня 2018 року скасовано вищевказану ухвалу місцевого суду, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 31 січня 2017 року працював на посаді начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом заступника Міністра юстиції України від 15 березня 2017 року
№ 878/5 утворено Державну установу "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" та припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
ОСОБА_1 04 травня 2017 року повідомлено про скорочення його посади в штаті Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та запропоновано посаду начальника відділення обслуговування інженерних мереж та фондів адміністративно-господарського відділу. Від даної пропозиції позивач відмовився, оскільки посада, яку він обіймав, насправді не скорочувалася і була передбачена у штаті Державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
Вказував, що фактично відбулося злиття Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України і Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, дані обставини не давали роботодавцю підстав для звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Разом з тим штат відділу кадрової роботи Державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України" збільшився на одну одиницю і становив дев`ять штатних одиниць. Таким чином, не відбулося скорочення чисельності або скорочення штату працівників Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, голови комісії з реорганізації від 04 липня 2017 року про звільнення його з посади начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пункту 1 частини першої статі 40 КЗпП України; поновити на посаді начальника кадрової роботи в державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу - з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02 жовтня
2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим, позов пред`явлено до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", з якою позивач не перебував у трудових відносинах та на дату пред`явлення позову юридична особа - роботодавець позивача (Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України), лише перебуває в стані припинення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична
особа - Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, з 17 березня 2017 року перебуває в стані припинення, а юридичну особу - Державну установу "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", зареєстровано
17 березня 2017 року. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позов пред`явлено до неналежного позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що фактично відбулося злиття Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України і Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України. Проте зазначені обставини не давали роботодавцю підстави для звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, тобто у даному випадку звільнення позивача не повинно здійснюватися.
Ні скорочення чисельності, ні скорочення штату працівників в Департаменті забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, ні в Управлінні капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку з реорганізацією не відбулося. Фактично відділ кадрової роботи збільшився на одну одиницю і становить дев`ять штатних одиниць. Таким чином, за даних обставин, реорганізація не супроводжувалася скороченням чисельності штату працівників.
Посада начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, яку обіймав позивач зберіглася в Державній установі "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
Наказ заступника директора Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 04 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним. Звільнення позивача із займаної посади проведено з порушенням його прав.
Доводи інших учасників справи
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, з яким позивач не перебував у трудових відносинах. Роботодавець позивача не ліквідований, а лише перебуває у стані припинення. При звільненні позивача роботодавцем було дотримано норми трудового законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
03 березня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України
від 28 жовтня 2016 року № 2984/5 Департамент забезпечення діяльності пенітенціарної служби перейменовано на Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та наказом від 23 листопада 2016 року № 3316/5 затверджено Положення про бюджетну установу Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Міністерства юстиції України 28 листопада 2016 року № 5341/к затверджено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Додатком
№ 1 до вказаного наказу передбачено відділ кадрової роботи у складі восьми штатних одиниць.
Відповідно до наказу Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 31 січня 2017 року
ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2017 року № 878/5 утворено Державну установу "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України". Цим же наказом припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та бюджетну установу Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України у результаті реорганізації шляхом приєднання до державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2017 року № 1223/к скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та затверджено структуру та штат Державної установи "Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України".
З вищевказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 10 квітня
2017 року. Крім того, 04 травня 2017 року позивача повідомлено про скороченням його посади в штаті Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, повідомлено про можливе наступне звільнення із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України через два місяці після ознайомлення із даним попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих посад. ОСОБА_1 запропоновано посаду - начальника відділення обслуговування інженерних мереж та фондів адміністративно-господарського відділу. Від запропонованої вакантної посади позивач відмовився.
Наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 04 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату працівників) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції - три середньомісячні заробітні плати.