Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 127/2-200/2004
провадження № 61-7636св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкти оскарження: заступник начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Заєць Тетяна Ігорівна, начальник управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйов Олексій Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Марчук В. С., Сала Т. Б., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 17 жовтня 2017 року звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Заєць Т. І. (далі - заступник начальника Печерського РВДВС м. Києва Заєць Т. І.), начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О. В. (далі - начальник УДВС ГТУЮ у м. Києві Воробйов О. В.).
Заявник вимоги скарги обґрунтовував тим, що з 2004 року у Печерському РВДВС м. Києва на виконанні перебуває рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, відповідно до якого зобов`язано Державну акціонерну компанію "Укрресурси" (далі - ДАК "Укрресурси", компанія) змінити дату звільнення заявника та провести з ним повний розрахунок.
За поданнями державного виконавця та заявами ОСОБА_1 суд неодноразово роз`яснював своє рішення та встановлював порядок і спосіб його виконання. Судом встановлено, що дату звільнення зобов`язана визначити ДАК "Укрресурси", яка мала встановити суму повного розрахунку.
ДАК "Укрресурси" неодноразово видавала накази та трудову книжку заявникові, але робила це з порушенням законодавства; як наслідок, суди задовольняли позови ОСОБА_1 та зобов`язували компанію і державного виконавця дотримуватися законодавства під час виконання зазначеного рішення Замостянського районного суду м. Вінниці. Вважав, що державний виконавець, всупереч роз`ясненням суду, не здійснював належну перевірку дій ДАК "Укрресурси" з виконання судового рішення.
Заявник стверджував, що з 12 травня 2016 року, дня чергового поновлення виконавчого провадження № 49014939, та з 25 квітня 2017 року, дня чергового відновлення цього виконавчого провадження, виконавцем не вживалися дієві заходи з примусового виконання рішень, а проявлялася протиправна бездіяльність, що встановлювалася ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2017 року, від 10 квітня 2017 року, від 21 квітня 2017 року, від 08 серпня 2017 року тощо.
12 жовтня 2017 року у судовому засіданні, у якому розглядалася чергова його скарга на протиправну бездіяльність заступника начальника Печерського РВДВС м. Києва Заєць Т. І., йому стало відомо, що 06 жовтня 2017 року закінчено виконавче провадження ВП № 49014939 з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року як такого, що повністю і фактично виконане. Заявник вважав, що дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 49014939 є протиправними, а постанова від 06 жовтня 2017 року - незаконна. Також заявник вважав, що під час виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем допущено тяганину, а начальником УДВС ГТУЮ у м. Києві Воробйовим О. В., через відсутність з його боку дієвого контролю за своєчасним та повним вчиненням виконавчих дій, - протиправну бездіяльність.
Зазначав, що, закінчуючи виконавче провадження постановою від 06 жовтня 2017 року, державний виконавець не послалася на конкретний наказ компанії та дату видачі трудової книжки.
Стверджував, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року не виконано, що встановлено постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, в адміністративній справі, якою зокрема зобов`язано Урядового Уповноваженого здійснити координацію дій з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
Зважаючи на наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати дії і бездіяльність заступника начальника Печерського РВДВС м. Києва - державного виконавця Заєць Т. І. під час виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та під час негайного виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2017 року протиправними;
- визнати протиправною бездіяльність начальника УДВС ГТУЮ у м. Києві Воробйова О. В., що полягає у нездійсненні контролю за законністю дій виконавця;
- скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 06 жовтня 2017 року № 49014939 як незаконну і передчасну;
- зобов`язати державного виконавця Заєць Т. І. негайно виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року і ухвалу суду від 26 січня 2017 року та невідкладно про виконання повідомити суд і заявника;
- зобов`язати начальника УДВС ГТУЮ у м. Києві Воробйова О. В. негайно здійснити контроль за своєчасними і повними діями державного виконавця з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року і ухвалу суду від 26 січня 2017 року та вжити адміністративні заходи до державного виконавця.
Стислий виклад заперечень суб`єктів оскарження
Відзиви на скаргу не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що на підставі наказу ДАК "Укрресурси" від 06 вересня 2017 року № 06/09/17-ІБ рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року, яке ухвалене в процесі виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року і яке на момент розгляду скарги є остаточним, виконано, а, відповідно, оскаржувана постанова від 06 жовтня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 49014939 заступника начальника Печерського РВДВС м. Києва Заєць Т. І. є правомірною. Суд визнав, що дії заступника начальника Печерського районного РВДВС м. Києва Заєць Т. І. та начальника УДВС ГТУЮ у м. Києві Воробйова О. В. є законними.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зробив висновок, що в оскаржуваній постанові державного виконавця зазначено, що державний виконавець її ухвалив, керуючись пунктом 12 частини першої статті 39 та статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно з пунктом 12 частини першої статті 39 цього Закону виконавче провадження закінчується у разі, якщо рішення фактично виконане під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд вважав, що наведене у постанові державного виконавця від 06 жовтня 2017 року є формальною опискою, оскільки виконавець, мотивуючи постанову про закінчення виконавчого провадження, зазначив, що постановою Господарського суду міста Києва від 06 квітня 2012 року ДАК "Укрресурси" визнано банкрутом і детально описав наслідки порушення справи про банкрутство та визнання юридичної особи банкрутом, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 16, абзацами 6, 7 частини першої статті 39 та статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також пунктом 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" і у зазначеному пункті 8 наведена така підстава закінчення виконавчого провадження, як визнання боржника банкрутом, наведенням якої виконавець обґрунтовував оскаржувану постанову.
Апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 визнав у судовому засіданні, що боржник ДАК "Укрресурси" дійсно є банкрутом і що він, як стягувач, зареєстрував у визначеного ліквідатора свої вимоги, до складу яких входять вимоги про сплату грошових коштів, що недоплачені йому боржником при проведенні розрахунку за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Уточнені заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 3 484 371, 26 грн ліквідатор визнав обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, та віднесені до вимог першої категорії.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд зробив висновок, що державний виконавець Заєць Т. І., ухваливши постанову від 06 жовтня 2017 року, діяла відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційний суд також встановив, що рішення суду в частині зміни дати наказу про звільнення стягувача на час ухвалення постанови державним виконавцем виконане.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року, вимоги скарги на дії та бездіяльність державного виконавця задовольнити. Також просить постановити окрему ухвалу щодо Міністерства юстиції України у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що судами:
- не залучено до участі у справі боржника;
- не враховано обставини, встановлені преюдиціальними рішеннями у справі;
- не встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення скарги;
- розглянуто справу без дослідження матеріалів виконавчого провадження;
- не враховано, що в оскаржуваній постанові державного виконавця не зазначено докази, які б підтверджували виконання рішення суду як в частині внесення змін щодо дати звільнення, так і в частині проведення повного розрахунку;
- не враховано, що бездіяльність державного виконавця призвела до невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" (заява № 25663/02 та 30 інших заяв).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржував ухвалу суду першої інстанції виключно в частині оскарження дій і бездіяльності заступника начальника Печерського РВДВС м. Києва - державного виконавця Заєць Т. І. під час ухвалення нею постанови про закінчення виконавчого провадження від 06 жовтня 2017 року № 49014939, яка стосується виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та негайного виконання ухвали Вінницького міського суду від 26 січня 2017 року. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалася та не переглядалася апеляційним судом. Доводи касаційної скарги також наведені заявником у частині оскарження дій і бездіяльності заступника начальника Печерського РВДВС м. Києва - державного виконавця Заєць Т. І.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 зобов`язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу від 07 березня 2002 року № 25-а-к про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001 року, та провести з ним повний розрахунок.
На виконання цього судового рішення 27 травня 2004 року судом виданий виконавчий лист № 2/200, який перебував на виконанні Відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, що встановлено рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року. Станом на день ухвалення цього рішення суду - рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 не було виконане, у зв`язку з чим визнані неправомірними дії і бездіяльність виконавчого органу з виконання зазначеного виконавчого листа.
Виконавче провадження неодноразово закінчувалося та відновлювалося.
17 липня 2014 року рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" присуджено відшкодування моральної шкоди та встановлені порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На виконання цього рішення Європейського суду з прав людини старшим державним виконавцем Відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О. Й. 02 березня 2015 року зроблений запит до Замостянського районного судум. Вінниці з метою повернення до цього відділу ДВС оригіналу виконавчого листа Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року № 2-200/2004.
05 серпня 2015 року судом видано дублікат виконавчого листа № 2-200/2004, що перебував на виконанні у Печерському РВДВС м. Києва.
Згідно з наказом від 01 грудня 2015 року № 1 ДАК "Укрресурси" на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, ухваленої виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 22 жовтня 2015 року, зазначено: "Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 08 травня 2012 року на 01 грудня 2015 року на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001 року, про що внести відповідний запис в трудову книжку, яку він вислав цінним листом з описом вкладення. Трудову книжку вручити особисто ОСОБА_1 26 грудня 2015 року".
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2016 року у справі № 127/28655/15-ц стягнуто з АК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 767 322, 00 грн, з яких: доплата за сумісництво посад в сумі 4 500, 00 грн щомісячно за період з 01 березня 2002 року до 01 грудня 2015 року (4 500, 00 грн х 165 місяців) = 742 500, 00 грн; середньомісячний заробіток за затримку видачі трудової книжки з 01 грудня 2015 року до 26 грудня 2015 року на суму 11 322, 00 грн і відшкодування за затримку проведення повного розрахунку за період з 01 грудня 2015 року до 01 січня 2016 року середньомісячний заробіток на суму 13 500, 00 грн.