Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 738/1452/17
провадження № 61-13412св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2018 року у складі судді Слісаря А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ домоволодіння в натурі,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1997 року по 25 грудня 2007 року, визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 їх спільною сумісною власністю, визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та поділити в натурі вказане домоволодіння між ним та відповідачем у рівних долях.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1997 року по 2002 рік проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у АДРЕСА_2, де вели спільне господарство. У 2002 році у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 . З 2002 року по 2005 рік вони всі разом проживали у будинку по АДРЕСА_3, який належав йому на праві приватної власності. У 2005 році за спільні кошти був придбаний будинок за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрували на ОСОБА_2 . У 2007 році вони офіційно уклали шлюб. Після продажу у 2013 році його власного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, отримані грошові кошти були витрачені на ремонт та поліпшення будинку по АДРЕСА_1 . Вказував, що здійснені за період шлюбу поліпшення будинку є істотними, а отже він є об`єктом права спільної сумісної власності, тому підлягає поділу. Після розірвання у 2017 році їхнього шлюбу він намагався у добровільному порядку вирішити питання розподілу спільно нажитого майна - житлового будинку та земельної ділянки, проте відповідач не погоджувалась, що змусило його звернутись до суду за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 29 листопада 2018 року Менський районний суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з недоведеністю позивачем факту спільного проживання з ОСОБА_2 на час придбання спірного будинку, його вимога про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю, визнання за ним права власності на 1/2 частину нерухомого майна та його поділ у натурі є безпідставною. Крім цього, позивачем не надано доказів вартості домогосподарства до його поліпшення та після, що позбавило суд можливості визначити, чи відбулось істотне збільшення вартості майна внаслідок спільних трудових і грошових затрат та коштів позивача, отриманих від продажу власного будинку.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стороною позивача не надано доказів істотного поліпшення спірного будинку за рахунок спільних затрат, оскільки висновок експерта містить лише вартість здійснених поліпшень на час проведення експертизи. Позивачем відповідних клопотань на предмет визначення вартості майна до поліпшення, тенденцій щодо загального подорожчання будинку, тощо, не заявлялось. Показання свідків не можуть бути тими належними доказами, що підтверджують істотність збільшення вартості будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та винести судове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність у сторін до укладення шлюбу спільного бюджету та спільних витрат, ведення спільного господарства та придбання майна в інтересах сім`ї.
Також заявник зазначає про те, що факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1997 року по 25 грудня 2007 року, в тому числі і на час придбання відповідачем спірного домоволодіння, а саме, 10 листопада 2004 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Однак суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтованих аргументів відхилення показань вищезазначених свідків для встановлення юридичного факту не навів, а суд апеляційної інстанції уваги на це не звернув.
Крім цього, даний факт підтверджується і народженням ІНФОРМАЦІЯ_2 спільної дитини, сина ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції прийшов до наступного помилкового висновку, з яким необґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, що заявник не довів доказами істотного збільшення вартості спірного житлового будинку, виходячи із зроблених у ньому покращень за час шлюбу з відповідачем. Однак за клопотанням саме представника заявника була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, на підставі якого є можливість порівняти вартість спірного житлового будинку з вартістю здійснених заявником та відповідачем поліпшень у спірному житловому будинку, які складають майже половину вартості спірного житлового будинку.
Судами обох інстанцій не було враховано, що спірний житловий будинок є для ОСОБА_1 єдиним житлом, в яке він вкладав свою працю та кошти.
У зв`язку з чим, судові рішення попередніх інстанцій прийняті із порушенням норм процесуального та матеріального права, а викладені висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Радченко О. О. у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували спільне проживання позивача з відповідачем у період з 1997 року по 25 грудня 2007 року та не доведено жодної складової сім`ї, які передбачені статтею 3 СК України.
Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що крім показань свідків, які є родичами позивача, матеріали справи не містять інших доказів, які б підтверджували, що у сторін по справі до укладенню шлюбу був спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були спільні витрати та придбання іншого майна в інтересах .
Окрім цього, як вказано у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц для встановлення факту спільного проживання, показання свідків не можуть бути єдиною підставою.
Також виходячи з даної правової позиції, щоб з`ясувати чи істотно збільшилась вартість спірного майна, сторона яка вказує, що таке збільшення відбулося, повинна надати суду докази вартості спірного майна до та після поліпшення.
Такі докази в матеріалах справи відсутні, як відсутні і докази, які підтверджують той факт, коли саме були здійснені відповідні поліпшення.
Крім цього, всі доводи позивача зводяться до переоцінки доказів.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
У зв`язку з вищезазначеним, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Дубовик Н. М. у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначила, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність у сторін до укладення шлюбу спільного бюджету та спільних витрат, ведення спільного господарства та придбання майна в інтересах сім`ї, а наявність у сторін спільної дитини та показання свідків з боку позивача не можуть підтверджувати факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що до набрання чинності СКУ, тобто до 01 січня 2004 року, правовий інститут проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не існував, а придбання особами майна за спільні кошти мало доводитись на підставі відповідних письмових доказів, які б засвідчували наявність спільних коштів та витрат. Матеріали справи належних доказів на підтвердження придбання спірного будинку та земельної ділянки саме за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять.
Крім цього, ОСОБА_1 просить визнати право власності на 1/2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Спірне домоволодіння було придбано відповідачем 10 листопада 2004 року до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 за власні кошти та кошти її батьків, які мали таку фінансову можливість.
Щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи, то даний висновок експерта є необґрунтованим, оскільки допитана в судому засідання експерт ОСОБА_17 повідомила суду про те, що нею не досліджувались в повному обсязі матеріали цивільної справи, а саме договір купівлі-продажу спірного будинку та документи, які підтверджують час вступу сторін до шлюбу та його розірвання. Отже, варіанти поділу спірного будинку та розмір часток визначений нею виходячи з вимог позовної заяви.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Менського районного суду Чернігівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 листопада 2004 року ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,60 га та житловий будинок з надвірними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу від 10 листопада 2004 року.
25 грудня 2007 року виконкомом Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
28 липня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28 грудня 2013 року за реєстровими номерами відповідно 1 210 та 1 213 засвідчено продаж ОСОБА_1 належного йому на праві власності указаного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
У свідоцтві про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком записаний ОСОБА_12, матір`ю - ОСОБА_2 .
Довідкою Чернігівської загальноосвітньої школи № 3 від 03 жовтня 2017 року № 207 засвідчено, що ОСОБА_13 навчався у цьому навчальному закладі з 01 вересня 2001 року по 04 січня 2007 року. Як свідчить довідка Березнянської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів останній продовжив навчання у цій школі з 15 січня 2007 року по 30 травня 2012 року.
Довідкою Березнянського комунального дошкільного навчального закладу "Берізка" підтверджується, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідував указаний дошкільний навчальний заклад з серпня 2005 року по червень 2008 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці відповідача, ОСОБА_2 у період з 1997 по 2001 рік обіймала різні посади в різних установах, що розташовані у місті Чернігів.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року за № 03-18 встановлено, що дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи складає 486 660 грн. Згідно з наданими експерту матеріалами в період з 15 жовтня 2004 року по 10 вересня 2015 року у будинку були здійснені поліпшення, вартість яких без урахування самочинно збудованих будівель складає 40 402 грн. Вартість здійснених поліпшень, що збудовані без повідомлення про початок будівництва, а саме прибудови літ. А2-1, гараж літ. б-1 складає 188 385 грн. Представлено варіанти поділу будинку та земельної ділянки в натурі на місцевості.
Звернувшись до суду з вимогою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 з 1997 року по 25 грудня 2007 однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ домоволодіння в натурі, ОСОБА_15 зазначав, що проживав у зазначений період разом з відповідачем як сім`я, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, придбали за спільні кошти житло та здійснювали у ньому поточний ремонт, зробили переобладнання системи опалення, збудували гараж та прибудови, у зв`язку з чим вважає, що спірний житловий будинок набутий ними під час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності, отже він має право на 1/2 частину нерухомого майна.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.