ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №815/2339/15
касаційне провадження №К/9901/29065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 (суддя Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі № 815/2339/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2015 № 0000462201 та від 31.03.2015 № 0000452201.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 № 0000452201 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 30856312,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2016 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 21, 58, пункту 86.1 статті 86, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 8, 9, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл-Д" за період липень, серпень 2013 року, березень 2014 року, Представництвом "Сопрема Трейдінг ЛТД" за період жовтень, листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, результати якої оформлено актом від 16.03.2015 № 1145/15-54-22-01/34737717.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій із придбання нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Д" (важкого рідкого палива) та Представництва "Сопрема Трейдінг ЛТД" (мазуту паливного М-100 зольного високосірчастого парафінистого, залишку вісбрекінгу, вуглеводневого газу, дизельного пального) з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2015 № 0000462201, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11555828,00 грн., а також від 31.03.2015 № 0000452201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 12164029,00 грн.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.