ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 910/9327/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2019 (головуючий суддя Привалов А.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (головуючий Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В. і Шаптала Є.Ю.)
за заявою приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про забезпечення зустрічного позову
у справі № 910/9327/19
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі-Підприємство)
до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Товариство)
про стягнення 119 884 685,25 грн
та за зустрічним позовом Товариства
до Підприємства
про зобов`язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 119 884 685,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство на порушення вимог Повітряного кодексу України та Конвенції про міжнародну цивільну авіацію у період з січня по квітень 2019 року не здійснило оплату наданих Підприємством послуг з аеронавігаційного обслуговування у зоні відповідальності України.
У подальшому Підприємством подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з Товариства за період з січня по вересень 2019 року заборгованість у сумі 410 422 089,60 грн.
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Підприємства про зобов`язання вчинити дії.
Зустрічний позов мотивований тим, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, яку Підприємство нараховує Товариству, тривалий час не переглядалась, є завищеною та сформованою з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не відповідає приписам Повітряного кодексу України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.
Також Товариством разом із зустрічною позовною заявою подано заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просило суд:
- заборонити Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства;
- заборонити Підприємству вчиняти дії, пов`язані з відмовою надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства.
Заява про забезпечення зустрічного позову обґрунтована тим, що:
- Підприємство має намір припинити аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства у зв`язку з неоплатою послуг, вартість яких розрахована з порушенням вимог чинного законодавства;
- правом, на захист якого Товариством пред`явлено зустрічний позов, є право на вільне користування повітряним простором України та отримання послуг з аеронавігаційного обслуговування за належним чином сформованою платою;
- припинення надання відповідних послуг Підприємством до вирішення зустрічного позову, по суті, унеможливить ефективний захист прав Товариства, для захисту яких і було пред`явлено зустрічний позов.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, заяву Товариства про забезпечення зустрічного позову задоволено. Вжито заходів до забезпечення зустрічного позову шляхом:
- заборони Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства;
- заборони Підприємству вчиняти дії, пов`язані з відмовою надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- матеріалами справи підтверджується ймовірне припинення Підприємством надання послуг з аеронавігаційного обслуговування та заборону виконання Товариством окремих рейсів у зв`язку з неоплатою послуг, з вартістю яких Товариство не погоджується;
- повідомляючи товариство про можливість припинення аеронавігаційного обслуговування, Підприємство фактично змушує Товариство оплатити послуги з аеронавігаційного обслуговування за цінами, які, на думку Товариства, є незаконними та порядок розрахунку яких оскаржується у межах зустрічного позову у даній справі;
- у випадку припинення надання Підприємством послуг з аеронавігаційного обслуговування Товариству останнє не зможе користуватись повітряним простором України, заплановані до здійснення відповідачем рейси будуть скасовані, пасажири не дістануться пунктів призначення та вимагатимуть відшкодування заподіяної шкоди. За такої ситуації Товариство буде змушене ініціювати нові судові процеси для захисту права на вільне користування повітряним простором України та отримання послуг з аеронавігаційного обслуговування за належним чином сформованою платою, у той час як з метою захисту даного права Товариство вже подано зустрічний позов у даній справі, і подання нових позовів ефективному захисту порушеного права Товариства очевидно не сприятиме;
- застосування заходів забезпечення зустрічного позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства до ухвалення рішення у даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому обраний спосіб забезпечення зустрічного позову співвідноситься з предметом зустрічного позову, а, отже, існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення зустрічного позову і предметом позовної вимоги за зустрічним позовом, і тому вжитий судом захід до забезпечення зустрічного позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених прав, у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення зустрічного позову забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про забезпечення зустрічного позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- пред`явлений зустрічний позов жодним чином не стосується права Товариства на вільне користування повітряним простором України, а вимога щодо відкликання рахунків-фактур стосується лише певного періоду, за який Підприємством пред`явлено позов щодо стягнення заборгованості;
- суди, встановивши заборону Підприємству припиняти аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден Товариства, на думку скаржника, втрутились у господарську діяльність Підприємства;
- скаржник звертає увагу суду на судову практику, зокрема посилається на судові рішення, прийняті у справі № 911/2532/18, якими Товариству відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Товариство подало клопотання, в якому просить не розглядати касаційну скаргу Підприємства до отримання від Товариства відзиву на касаційну скаргу, яке відхиляється Касаційним господарським судом, оскільки у клопотанні не наведено жодної причини неможливості підготовки та направлення до суду відзиву на касаційну скаргу в строки визначені ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На підтвердження наявності підстав для забезпечення зустрічного позову матеріали справи містять лист від 18.10.2019 № 1-14.1/6270/19, яким Підприємство повідомило Товариство про вжиття заходів з погашення заборгованості, у тому числі за січень-квітень 2019 року, шляхом припинення надання послуг з аеронавігаційного обслуговування.
Дане повідомлення зроблено незважаючи на те, що листами від 14.03.2019 № 05.02.76, від 26.03.2019 № 05.02-81, від 22.04.2019 № 05.02-92, від 03.06.2019 № 05.02-110 Товариство оскаржило рахунки та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг за січень-квітень 2019 року, а згідно з частиною четвертою статті 36 Повітряного кодексу України вжиття провайдером аеронавігаційного обслуговування заходів щодо відшкодування боргу у вигляді припинення надання послуг з аеронавігаційного обслуговування можливе виключно у разі несплати боржником неоскарженого рахунка.
У подальшому повідомлення про припинення аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден Товариства було надіслане Підприємством засобами авіаційного зв`язку (система AFTN) 22.10.2019.
Проаналізувавши вказані повідомлення, суди дійшли висновку, що вони носять реальний характер та можуть бути реалізовані Підприємством, що, у свою чергу, завдасть значних збитків Товариству та його пасажирам.
Відповідно до статті 86 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 136 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судових рішень) передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.