У Х В А Л А
8 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 754/11551/16-ц
Провадження № 14-56зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з клопотанням ОСОБА_1 (далі - позивачка) про передання на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, Комунальне підприємство (далі - КП) "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", про стягнення матеріальної та моральної шкоди і
в с т а н о в и л а:
у серпні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила :
- встановити спосіб відшкодування завданої матеріальної шкоди її житлу шляхом зобов`язання Житлово-експлуатаційної дільниці № 302 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" спільно та солідарно із сектором благоустрою масиву "Лісовий" відділу контролю за благоустроєм Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за власний рахунок виготовити та встановити в її "приватну кімнату" енергозберігаюче пластикове вікно відповідного розміру та форми, яке виготовлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" за замовленням позивачки;
- стягнути з кожного відповідача компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
16 квітня 2019 року Дніпровський районний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.
5 грудня 2019 року Київський апеляційний суд постановою залишив рішення суду першої інстанції без змін.
27 січня 2020 року позивачка та ОСОБА_5 подали до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій. Просили ці рішення скасувати, а справу направити "на новий розгляд, для продовження розгляду".
6 лютого 2020 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палатиКасаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі, оскільки судові рішення у малозначній справі не підлягають касаційному оскарженню.
30 березня 2020 року позивачка звернулася до Великої Палати Верховного Суду з клопотанням про передачу на її розгляд справи. Просить про таке :
- поновити пропущений з поважних причин строк оскарження постанови Київського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року та рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року;
- "відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду та відкрити провадження по розгляду касаційної скарги по суті";
- за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій повністю і передати справу "на новий розгляд, для продовження розгляду".
Позивачка мотивувала клопотання тим, що ухвала Верховного Суду у складі судді Другої судової палатиКасаційного цивільного суду від 6 лютого 2020 року є незаконною, необґрунтованою, постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права, суперечить завданням та основним засадам цивільного судочинства і перешкоджає розгляду касаційної скарги. Також позивачка вказала на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, що вважає підставою для скасування їхніх рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За змістом статей 393, 394 ЦПК України повноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Вичерпний перелік підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судді Другої судової палатиКасаційного цивільного суду відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргоютана розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 754/11551/16-ц не передавав.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду клопотання позивачки, а тому в його прийнятті необхідно відмовити і з доданими до нього матеріалами повернути позивачці.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).
За відсутності повноважень для розгляду клопотання позивачки Велика Палата Верховного Суду не є у справі № 754/11551/16-ц судом, встановленим законом.