УХВАЛА
7 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 646/4741/13-к
Провадження № 13-29зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Антонюк Н. О.,
суддів: Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2017 року та ухвали Верховного Суду від 20 березня 2018 року щодо нього за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
На електронну адресу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1, підписана кваліфікованим електронним підписом адвоката Тарасенка А. В. У заяві порушено питання про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2017 року та ухвали Верховного Суду від 20 березня 2018 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постановлених щодо нього судових рішень за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 459 КПК України передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У зв`язку із невідповідністю заяви ОСОБА_1 вимогам кримінального процесуального закону, встановленим до заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, 27 березня 2020 року суддею-доповідачем постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено заявнику п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків. Також заявнику роз`яснено, що в разі неусунення недоліків заяви протягом установленого строку її буде повернуто.
На виконання вказаної ухвали Великої Палати Верховного Суду Дериглазовим А. І. подано заяву про усунення недоліків, підписану самим заявником. Однак, як вбачається зі змісту заяви від 3 квітня 2020 року, інші недоліки, які стали підставою для залишення заяви від 17 березня 2020 року без руху, ОСОБА_1 не усунуто.
Заявник зазначає: "закони 1401 (зміни до Конституції) та 1402 (Про судоустрій та статус суддів) були застосовані при вирішенні моєї справи". В той же час Конституційним Судом України у рішенні від 18 лютого 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами (положення розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України; пункту 14 "судді Верховного Суду України"; пункту 25). Однак ОСОБА_1 не вказує, яким чином наведені положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами були застосовані судами при вирішенні його справи.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник, з огляду на рішення Конституційного Суду України, вважає Верховний Суд, який ухвалою від 20 березня 2018 року залишив без змін вирок від 3 квітня 2017 року щодо нього, судом, який не мав на те повноважень. На підтвердження цього ОСОБА_1 посилається на статтю 385 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, відповідно до якої касаційні скарги на судові рішення, постановлені Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя, вироки районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів розглядаються колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Однак рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року створення та діяльність Верховного Суду не були визнані неконституційними.
Інших аргументів, які б вказували, як встановлені Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення відповідно до рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 впливають на справедливість судового розгляду і постановлених судами остаточних рішень щодо нього, заявник на виконання ухвали суду про залишення заяви без руху від 27 березня 2020 року не наводить.