Постанова
іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 279/746/17
провадження № 51-94 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Крейдіна С.О. (у режимі відеоконференції)
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 рокув кримінальних провадженнях, внесених
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060060001597 від 18 жовтня 2016 року та за № 12016000060000141 від 02 листопада 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Головино Судогодського району Володимирської області Російської Федерації, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, раніше судимої, останній раз вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК, ч. 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 307 КК, та визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК,
за скоєння якого їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вказаним вироком вирішено питання про зарахування строку попереднього ув`язнення до строку відбутого покарання, про долю речових доказів та витрат у провадженні.
Житомирський апеляційний суд вироком від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 у частині кваліфікації її дій за епізодом від 18 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 309 КК та в частині призначення покарання скасував. Постановив новий вирок, яким дії ОСОБА_1 у цій частині перекваліфікував з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 цієї статті КК. За вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, ОСОБА_1 призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за вчинення 16 грудня 2016 року злочину, передбаченого ч. 2
ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Зі вступної частини вироку виключено посилання на ст. 89 КК та вирішено вважати ОСОБА_1 такою, що не має судимості на підставі ч. 3 ст. 88 КК.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Відповідно до вироку апеляційного суду 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 близько
15:00 на вул. Космонавтів у м. Коростені Житомирської області незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон масою 0,116 г, який зберігала при собі і того ж дня перевозила на маршрутному автобусі,
чим вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК.
Крім того, 16 грудня 2016 року о 13:45 поблизу маркету "АТБ" на вул. Шевченка, 38 у м. Коростені ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 - особою, яка була задіяна для проведення оперативної закупки, незаконно придбала без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон шляхом перерахування через термінал грошових коштів у сумі 3500 грн (з яких 3000 грн надав ОСОБА_2, а 500 грн - ОСОБА_1 ) на банківську карту, вказану особою, справу стосовно якої виділено
в окреме провадження. Місцезнаходження наркотичного засобу ОСОБА_1 повідомила особа, справу стосовно якої виділено в окреме провадження. Частину наркотичного засобу масою 0,686 г ОСОБА_2 видав працівникам поліції, а решту ОСОБА_1 залишила собі з метою подальшого особистого вживання. Своїми умисними діями, які виразилися в незаконному придбанні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК.
Крім того, ОСОБА_1 виправдано в тому, що 06 січня 2017 року близько 20:30
за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи повторно в межах спільного злочинного умислу, спрямованого
на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі для засуджених осіб Коростенської виправної колонії № 71, у не встановленому слідством місці незаконно придбала залишений особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, наркотичний засіб, - метадон, загальною масою 0,3894 г, який зберігала
у невстановленому слідством місці з метою збуту. Цього ж дня у не встановлений слідством час, ОСОБА_1 у не встановленому слідством місці незаконно збула
не встановленій слідством особі вищевказаний наркотичний засіб, який попередньо помістила до картоплини, обмотавши її липкою стрічкою, та яку не встановлена слідством особа того ж дня в період часу з 20:30 по 21:00 перекинула через паркан
на територію Коростенської виправної колонії № 71, розташованої на Білокоровицькому Шосе, 4 у м. Коростень. Цей наркотичний засіб 06 січня 2017 року о 21:00 було виявлено працівниками Коростенської виправної колонії № 71 та згодом вилучено працівниками поліції.
Вимоги й узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК за епізодом, вчиненим 16 грудня 2016 року,
та необґрунтовано виправдав її за ч. 2 ст. 307 КК за дії, вчинені 06 січня 2017 року.
Також прокурор звертає увагу на безпідставні висновки про несудимість ОСОБА_1, необґрунтоване застосування судом апеляційної інстанції кримінально-правової норми, передбаченої ст. 88 КК.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, викладених у його апеляційній скарзі, та не виправив допущених місцевим судом порушень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Захисник Крейдін С.О. касаційну скаргу вважає необґрунтованою, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора і захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, вказані в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвала апеляційного суду - це рішення щодо законності й обґрунтованості вироку,
що перевіряється в апеляційному порядку. Ухвала повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК. Згідно з приписами зазначених статей в ній мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, та положення закону, якими він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З огляду на це апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи було їх оцінено місцевим судом згідно з вимогами ст. 94 КПК, чи правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в своєму рішенні апеляційному суду слід навести аналіз аргументів, викладених у апеляційній скарзі, і зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому з додержанням усіх приписів чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.