Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/2761/16-к
провадження № 51-1923км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника (в режимі відеоконференції) Максимчука Ю.П.,
виправданого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030000000012, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Замлиння Любомльського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2017 року ОСОБА_1 виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю його вини. Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1, виходив з того, що прямі докази, які б вказували на вчинення інкримінованого злочину цією особою, відсутні, та його винуватість у вчиненні цього злочину не ґрунтується на належних доказах.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді генерального директора - головного лікаря Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об`єднання, 22 січня 2016 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті на вул . Львівській, 50 у м. Луцьку, використовуючи своє службове становище, вимагав від ОСОБА_2, а 26 січня 2016 року близько 12:15 у тому ж місці отримав від неї неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за її працевлаштування на посаду медичної сестри в зазначений заклад.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції своє рішення обґрунтував доказами, які безпосередньо не були дослідженні в судовому засіданні, а також без належних мотивів відхилив клопотання прокурора про безпосереднє дослідження доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 . Окрім того, за клопотанням сторони обвинувачення не були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також стверджує, що апеляційний суд у порушення вимог кримінального процесуального закону не зазначив усі доводи апеляційної скарги, з достатньою повнотою їх не перевірив та в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів поданої скарги не навів, а тому вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 419, 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Максимчук Ю.П. та виправданий ОСОБА_1 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін. У письмовому запереченні захисник Максимчук Ю.П. також просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст.438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи. У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону апеляційним судом виконано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України, виходив з того, що докази, які б вказували на вчинення інкримінованого злочину цією особою, відсутні, і його винуватість у вчиненні цього злочину не ґрунтується на належних доказах.
Прокурор, не погоджуючись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій указував на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами: постанову прокурора №86т від 25 січня 2016 року та доручення №20-85т від 25 січня 2016 року; протокол проведення ОТЗ НД (контролю за вчиненням злочину) від 27 січня 2016 року, інформацію на DVD-R реєстраційний №3/57 від 25 січня 2016 року, який є додатком до цього протоколу; протокол огляду карти пам`яті та записи на ньому від 02 лютого 2016 року; протокол огляду місця події від 26 січня 2016 року та вилученні під час його проведення грошові кошти в сумі 500 доларів США.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано залишив без задоволення подану апеляційну скаргу, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена, а тому доводи касаційної скарги прокурора про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам статей 370, 419 КПК України, є безпідставними.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо визнання недопустимим докази, процесуальними підставами отримання яких були постанова прокурора №86т від 25 січня 2016 року та доручення №20-85т від 25 січня 2016 року.
Як установлено судами, стороною обвинувачення під час відкриття матеріалів справи не було надано захисту і обвинуваченому ОСОБА_1 для ознайомлення постанову прокурора №86т від 25 січня 2016 року та доручення №20-85т від 25 січня 2016 року. Лише після того, як сторона захисту в судовому засіданні 13 квітня 2017 року звернулася до суду з клопотанням про визнання такого доказу недопустимим із підстав порушення права на захист, прокурором в останньому судовому засіданні були надані вищевказані розтаємнені документи (т. 2 а.п.11,13,14).
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.